У фіналі додатковий час не виявив переможця і, вперше в історії Євро, довелося бити післяматчеві пенальті.
Господар – Югославія;
Чемпіон – Чехословаччина;
Фіналіст – ФРН;
Бомбардир – Діттер Мюллер (ФРН) – 4 голи.
Напередодні
У четвертому чемпіонаті Європи взяли участь 32 команди. Нарешті приєдналися до відбору ісландці, але пропустила його команда Албанії. Команди знову були розділені на вісім груп, переможці яких виходили до чвертьфіналів, які складалися з двох матчів вдома і на виїзді. У фінальній частині знову грали чотири команди, які зіграли півфінали, матч за 3-тє місце і фінал.
До фінальної частини вперше не вийшла збірна СРСР, триразовий фіналіст попередніх Євро. Це був початок невдалої серії радянської команди, протягом якої збірна СРСР пропустить ще Євро 1980 і 1984 рр. Команда Союзу також не гратиме на Мундіалях 1974 і 1978 рр.
Попередній перед Євро чемпіонат світу 1974 р. продемонстрував повну перевагу європейських команд — у фіналі зіграли збірні ФРН і Голландії, а третє місце посіла команда Польщі, яка переграла бразильців. А загалом 6 з восьми чвертьфіналістів були з Європи.
Відбірковий турнір
Уже на стадії відбіркового турніру утворилася група смерті, в якій зіграли срібні і бронзові призери Мундіалю голландці і поляки, а також завжди сильна команда Італії.
У підсумку родоначальникам «тотального футболу» на чолі з Кройфом дуже непросто дався вихід з групи, помаранчеві лише за різницею м’ячів випередили поляків, а італійці програли першим двом командам лише одне очко.
«Скуадра Адзура» свій шанс проґавила в «сухому» матчі з четвертим учасником групи – командою Фінляндії. А вирішальною в групі стала домашня перемога голландців над поляками – 3:0.
Сенсацією відбору став виліт збірної Англії, яка поступилася місцем в чвертьфіналі самобутній команді Чехословаччини (у цій групі була ще Португалія). Традиційно програли відбір французи, тепер бельгійцям. Решта законодавців європейської футбольної моди пройшли в чвертьфінал.
Збірна СРСР почала відбір з «холодного душу» в Ірландії – 0:3. Однак потім в футболки з буквами «СРСР» передягнули київське Динамо (деякі матчі кияни проводили винятково своєю командою, навіть з замінами), і радянська команда виграла чотири зустрічі поспіль, забезпечивши собі місце в чвертьфіналі.
Чвертьфінали
Чвертьфінальні матчі відбулися, в цілому, без сенсацій. Югослави спокійно здолали Уельс (2:0, 1:1), а голландці — бельгійців (5:0, 1:2). Проблеми могли виникнути в чемпіонів світу і Європи німців проти іспанців – піренейці довго вигравали в домашньому матчі 1:0, але німці таки зрівняли. А у грі-відповіді вже в першому таймі забили два голи і спокійно довели матч до перемоги.
Сенсація, на перший погляд, сталася в протистояння Чехословаччини і СРСР. Нагадаємо, що в 1975 році київське Динамо виграло Кубок кубків і Суперкубок Європи. Та чехословаки, що добре пам’ятали вторгнення у Прагу радянських танків 1968 р., завжди намагалися бодай у спорті «відплатити» агресору. На тогорічній Зимовій Олімпіаді в Інсбруку хокеїсти майже дотисли радянську «червону машину» в вирішальному матчі за золото, тоді їм не вистачило кількох хвилин.
А ось футболісти змогли — вже перший матч у Празі завершився впевненою перемогою господарів – 2:0. Голи забили Модер і Паненка. Київське Динамо в червоних футболках намагалося відігратися в матчі-відповіді, який, до речі, приймав Київ. Однак там Модер зробив дубль, відкривши рахунок на останній хвилині першого тайму. Буряку і Блохіну двічі лише вдавалося зрівняти рахунок – 2:2, і в півфіналі команда «ЧССР».
Фінальна частина
Фінальна частина Євро 1976 була дуже видовищною і сповненою драматизму. Почнемо з того, що в чотирьох матчах футболісти забили 19 (!) голів. Тричі довелося грати додатковий час, а у фіналі били пенальті. Волею жеребу чехословакам довелося перемагати обох фіналістів попереднього Мундіалю (легендарний фінал 1974 р. ФРН – Нідерланди досі в пам’яті багатьох поколінь).
У півфіналі з голландцями ЧССР відкрила рахунок зусиллями Ондруша на 19-ій хвилині, однак незадовго до завершення основного часу він же забив автогол. Та у другому овертаймі Негода (110 хв.) і Веселий (114 хв.) забили ще два переможних голи.
У другому півфіналі німці таки «дотисли» господарів із Югославії. Хет-трик у тій грі зробив Діттер Мюллер (не плутати з травмованим тоді Гердом Мюллером), для якого той турнір став найяскравішим (і, фактично, єдиним за кар’єру «зірковим часом»). Основний час завершився внічию 2:2, і так само, як і в першому півфіналі чехословаки (навіть на тих же хвилинах), Діттер двічі відзначився в другому овертаймі – 2:4.
У грі за третє місце господарі знову програли розгніваним голландцям – 1:2. Помаранчевих тоді вважали найсильнішою командою світу, а вони, програвши німцям фінал Мундіалю, тепер (також на вирішальній стадії) втратили і свій (як їм вважалося) титул чемпіонів Європи.
А у фіналі знову розігралася драма. Чехословаки вже до 25-ої хвилини вигравали 2:0, однак Діттер на 28-ій хвилині відіграв один гол, а на останній хвилині основного часу Хальценбайн зрівняв рахунок. Додатковий час не виявив переможця і, вперше в історії Євро, довелося бити післяматчеві пенальті. Перші сім ударів були влучними – 4:3 вигравали чехословаки.
Перед четвертим ударом в команді німців панувала розгубленість, пенальті вирішили виконати відразу двоє Дітц і Хенесс. У підсумку Хенесс випередив партнера і… не забив. П’ятий удар чехословаків мав вирішальне значення, до м’яча підійшов Антонін Паненка. Стрімкий розбіг і голкіпер німців Зепп Майєр кидається у нижній кут, намагаючись відгадати напрямок удару й відбити м’яч, але Паненка б’є обманним несильним навісним ударом прямо по центру, і м’яч влітає у ворота…
Цей гол не лише став чемпіонським, а й вписав прізвище Антоніна назавжди до історії футбола. Після цього будь-яке схоже виконання пенальті називають «паненкою», а голкіпер німців, вважаючи, що його в тому епізоді виставили дурнем, навіть образився на Антоніна і кілька років з ним не розмовляв…
Фінал:
Чехословаччина — ФРН — 2:2 (пен. – 5:3).
Голи: 1:0 – Швеглик (8); 2:0 – Добіаш (25); 2:1 – Д. Мюллер (28); 2:2 – Хельценбайн (90) .
Чехословаччина: Віктор, Піварник, Ондруш (к), Й.Чапкович, К.Гег, Добіаш (Ф.Веселий, 94), Модер, Паненка, М.Масний, Швеглик (Юркемик, 80), Негода.
ФРН: Майєр, Фогтс, Беккенбауер (к), Шварценбек, Дітц, Бонхоф, Беєр (Бонгартц, 80), Віммер (Флое, 46), У.Хенесс, Д.Мюллер, Хельценбайн.
Стадіон «Црвена Звезда», Белград. 20 червня 1976 р. 30 790 глядачів.
Читайте також:
На шляху до Євро’2021: четвертий чемпіонат Європи — 1972 рік
Коментувати