В Івано-Франківську напередодні відбулася презентація книги «Вартові Мрій» тернопільського письменника-початківця Сергія Марина. Над роботою автор працював декілька років.
«Це моя перша так звана офіційна презентація книги «Вартові Мрій», – розповідає Тернополісу Сергій Марин. – Відбулася вона в Івано-Франківську у храмі МБНП. Приїхав я на запрошення настоятеля монастиря о. Андрія Цікало. Ми з ним давно знайомі. Можна сказати, завдяки йому я став свідомим християнином.
Отець запропонував мені провести презентацію у храмі. Він плідно працює на благо своєї парафії, тому в церкві постійно відбуваються різного роду події. Окрім того його прихожани вже знайомі з моєю творчістю завдяки першій книзі християнських притч «Де живе час».
Власне під час презентації я розповів присутнім, як став на цей шлях, чому написав книгу, що мене надихнуло. Основний меседж, напевно, був про те, що потрібно боротися за свої мрії.
Вже після презентації у великій церковній крамничці відбулася своєрідна фан-зустріч. Саме там я підписував книги та детально знайомився зі своїми читачами. Загалом, я дуже вдячний франківчанам за теплу зустріч».
Щодо самої книги «Вартові Мрій», над нею автор працював декілька років.
«Перше зерно цієї історії кинула у землю руда дівчина, яка пройшла повз мене одного дня. І замість того, щоб з нею познайомитися, я кинувся записувати усе, що хотіло бути занотованим у той момент. Я писав про її закручене руде волосся, веснянки та очі, схожі на захід сонця. Її образ миттєво обріс новими деталями, краєвидами. З’явилось море, невеличкі будиночки, вузькі вулички та головний герой, але ще без імені.
Минув рік. Життя занесло мене у чужий край. Вирішив спробувати щось нове. І от, після робочого дня я лежу на ліжку, але раптом пригадую ту історію про руду дівчину, і в мене виникає нестримне бажання написати повноцінну книгу. Я відкриваю великий зошит, який мав поруч себе, та починаю нотувати все, що спадає на думку. Списав приблизно 6-7 сторінок. В основному, це були ідеї щодо сюжету майбутньої книги. Пригадую, мій сусід по кімнаті сказав: «О, бачу, буде книжка». Я лише дурнувато всміхнувся. І на тому крапка. Чесно кажучи, тоді я не вірив у те, що це можливо.
Пройшов ще рік. Я знов згадав цю історію. Знайшов той самий великий зошит, ще раз усе перечитав. За кілька хвилин вже друкував на комп’ютері перший розділ. Як ви зрозуміли, писав я цю книгу досить довго. І лише минулого року нарешті її завершив».
Через карантин повноцінної презентації не було. Проте Сергій не лише не занепадає духом, але вже готує продовження.
«Друга частина майже готова. Залишилося внести деякі правки, ще раз вичитати і все – можна віддавати до друку.
Щодо презентації в Тернополі, її я планую. Але це, напевне, буде через кілька місяців».
Читачам Тернополісу Сергій Марин радить вірити у свої мрії, а головне – боротися за них.
Христина СЛОТА, фото, відео надані Сергієм МАРИНИМ
Коментувати