Ми продовжуємо серію публікацій про володарів «Золотого м’яча». На черзі — другий його володар аргентинець, а пізніше й іспанець Альфредо Ді Стефано, який отримав трофей 1957-го року.
Цей легендарний нападник, до речі, є першим футболістом, який виграв «Золотий м’яч» двічі (вдруге він зробив це у 1959-ому), а ще він восьмиразовий чемпіон Іспанії та п’ятиразовий володар Кубка чемпіонів.
Хоча насправді Альфредо був гідний виграти «Золотий м’яч» й більше разів, а можливо й розділяв би сьогодні лаври мультипризерів Роналду і Мессі, якби не дві обставини: по-перше, він народився не в Європі, а в Південній Америці (а до середини 1990-их призом нагороджували тільки європейців), а по-друге — «Золотий м’яч» запровадили лише в 1956-ому, коли Ді Стефано виповнилося вже 30 років.
Як розповідали очевидці, для Ді Стефано у футболі просто не було таємниць. Володіючи чудовим дриблінгом і фантастичним гольовим відчуттям, він також блискуче виглядав й на позиції організатора атак, а за необхідності — і в захисті власних воріт.
Альфредо народився в Аргентині 4 липня 1926 року, а старт кар’єри молодого футболіста співпав з глибокою економічною кризою в цій південноамериканській країні. У віці 19 років він дебютував за «основу» «Рівер Плейта», і за наступні 5 сезонів забив за аргентинський клуб 55 голів у 75-ти зустрічах, а ще зіграв 6 поєдинків за збірну Аргентини.
Цього виявилося досить, щоб на молоду «зірочку» звернули увагу в багатій, на той час, Колумбії. Альфредо запросили в потужний місцевий «Мільйонаріос», і там він проявив себе дуже сильно. У 101-ому матчі Ді Стефано забив 90 голів, а ще змінив громадянство й зіграв 4 поєдинки за Колумбію.
Гра аргентино-колумбійця спричинила справжню суперечку за його персону вже європейських грандів, яку у підсумку виграв мадридський «Реал». На дворі був 1953-ій, а «вершкові» востаннє вигравали чемпіонат 20 років тому, у 1933-ому. І саме Ді Стефано став одним із основних гравців нової команди «Реала» — до його переходу в «Еспаньйол» у 1964-ому мадридці 8 разів (!) вигравали чемпіонство Іспанії та перемогли у п’яти (!) перших розіграшах Кубка європейських чемпіонів.
Вражала й особиста статистика Ді Стефано — у 282-ох поєдинках за «Реал» він забив 216 голів і грав за мадридців до 38 років. У цей період ще раз змінив громадянство, зігравши протягом кар’єри за третю збірну (унікальне досягнення), тепер Іспанії. До речі, іспанський період став найуспішнішим для Ді Стефано-збірника, адже в 31-му матчі за цю команду він забив 23 голи.
Саме на період в «Реалі» і припали два «Золотих м’ячі» Ді Стефано. Хоча він був близьким і до виграшу найпершого «Золотого м’яча» у 1956-ому — тоді Альфредо набрав в опитуванні 44 очки, а переможець Меттьюз із Англії — 47 балів. Проте у 1957-ому у Ді Стефано було вже 72 очки, і він переміг з відривом у понад 50 балів. Майже 40 балів розділили його з переслідувачем і у 1959-ому, коли він виграв трофей вдруге…
Навіть пішовши з «Реала» у 1964-ому, Альфредо не поспішав завершувати кар’єру, він ще два сезони «пилив» за «Еспаньол» (14 голів у 60-ти матчах), а закінчив грати в солідні 40 років.
Тренерська кар’єра Ді Стефано також була досить успішною. Її пік — виграш «Валенсією» під керівництвом Альфредо чемпіоната Іспанії у 1971-ому, Кубка Іспанії — у 1979-ому і Кубка кубків та Суперкубку УЄФА — у 1980-ому. Тренував Ді Стефано і рідний «Реал» у сезоні’1982/83. Щоправда не дуже вдало, адже «вершкові» програли першість «Атлетіку» із Більбао…
З особистого життя Альфредо Ді Стефано виділимо друге одруження у літньому віці — 5 травня 2013-го він одружився з костариканкою Джиною Гонсалес за 2 місяці до свого 87-річчя. Джина, до речі, була молодшою від Альфредо на 50 (!) років. Насолодитися щастям, на жаль, молодятам судилося не довго — наступного дня після 88-річчя Альфредо, 5 липня 2014-го, в нього стався серцевий напад на одній з вулиць Мадрида, неподалік стадіону «Сантьяго Бернабеу». Легендарного футболіста було госпіталізовано у критичному стані, а 7 липня його не стало…
Підготував Олег КУРИЛО
Читайте також:
Стенлі Метьюз – перший володар Золотого м’яча
Коментувати
