У 1980-ому збірна Німеччини знову стала найкращою командою Європи. Її головним героєм на тому форумі експерти визначили Карла-Гайнца Румменігге, якому і вручили в кінці року «Золотий м’яч».
До речі, в славних традиціях серійності 1970-80-их, він виграв приз кращому гравцю Європи і наступного року. Карл-Гайнц став своєрідним місточком між славетними успіхами німців у 1970-их і на початку 1980-их, наче з’єднав два покоління німецьких футболістів, і при цьому забив за кар’єру три сотні голів.
Карл-Гайнц народився 25 вересня 1955 року в містечку Ліппштадт, і вже у дитинстві проявив свій талант нападника й бомбардира. У 9-річному віці він уже грав за 14-річних, а в одному з матчів юнацької ліги забив у ворота суперників 16 (!) голів. Юнаком зацікавилися професійні клуби, але він залишався у рідному містечку майже до 19 років. Чекав на велику пропозицію, і таки дочекався…
У 1974-ому Румменігге перейшов до мюнхенської «Баварії» і опинився в одній команді з Бекенбауером, Мюллером та іншими тодішніми знаменитостями німецького й світового футболу. «Баварія» була тоді на самій вершині, щойно мюнхенці виграли Кубок чемпіонів, а в складі збірної Німеччини і чемпіонат світу.
Як зізнавався пізніше Карл-Гайнц, у тій команді він був у самому низу ієрархії, але разом з клубом виграв ще два Кубки чемпіонів, і поступово почав виходити на лідируючі ролі в клубі. Експерти відзначали, що Румменігге ніби надихнув присичених успіхами партнерів на здобуття нових вершин.
Один з таких зіркових партнерів — Франц Бекенбауер — пізніше згадував про феноменальні техніку і координацію Карла-Гайнца. Причому його ігрова техніка не була тим, що ми маємо під цим поняттям нині — він просто міг пролізти з м’ячем в будь-яку шпарину захисту суперника і влучно вдарити з будь-якої позиції. Ефективність дій нападника вражала.
У 1980-ому він приводить «Баварію» до чергового чемпіонства після шестирічної паузи, при цьому забиває за сезон у ворота суперників мюнхенців 36 голів у 47-ми матчах. Ще чотири голи протягом року він забиває за збірну Німеччини, яка з таким лідером нападу виграє Євро на полях Італії. Журі «Франс Футболу» вже відзначила Румменігге роком раніше, коли він поступився в опитуванні лише Кігану й здобув, так званий, «срібний м’яч» — у 1980-ому суперників у Румменігге вже не було.
Та наступного сезону Карл-Хайнц забиває ще більше — 39 голів у 45-ти матчах за «Баварію», яка знову стає чемпіоном та 9 (!) голів у 11-ти матчах за збірну Німеччини, яка впевнено виходить на чемпіонат світу. І знову «Золотий м’яч» в активі Румменігге!
Якими б феноменальними не були ці результати, але Румменігге міг зіграти ще краще, якби… не травми. Багато в чому, саме через ушкодження головної зірки 1982-ий не став тріумфальним для німецького футболу. Спочатку «Баварія» програла фінал Кубка чемпіонів англійській «Астон Віллі» — 0:1. А через місяць травмований Румменігге грав уже на чемпіонаті світу в Іспанії. Грав лише завдяки воротарській рукавичці набитій льодом, яку прикладав до травмованої ноги. І в такому стані зумів забити 5 голів, поступившись за цим показником одним голом лише італійцю Паоло Россі. Та цей гол Россі забив у фіналі саме з німцями, і саме італійці виграли чемпіонат світу, а наприкінці року саме Россі отримав і «Золотий м’яч».
Надалі кар’єра Румменігге все ж пішла на спад. Щоправда він здобув ще одну срібну нагороду Мундіалю в 1986-ому, де німці програли в фіналі Аргентині з Марадоною. А от на клубному рівні очевидною помилкою був перехід до міланського «Інтера» — там Карл-Хайнц і надалі забивав, але вже не так багато та й «Інтер» не здобував трофеїв.
Після трьох років у Італії, де його знову на тривалі періоди вибивали з гри травми, Румменігге перейшов до швейцарського «Ксамакса». У складі цієї команди він за два сезони забив у ворота суперників 36 голів, став кращим бомбардиром чемпіонату в 1989-ому, міг грати й далі, але замучений травмами завершив кар’єру у неповні 34 роки…
А далі була не менш приголомшлива кар’єра футбольного функціонера. Уже майже 30 років він працює на різних посадах у «Баварії», і досягнув там чималих успіхів. Нині Румменігге 65 років, він залишається головою правління ФК «Баварія», і при цьому є одним з найвпливовіших керівників німецького футболу. Багато хто вважає, що найвпливовішим…
Підготував Олег КУРИЛО
Читайте також:
Легенди футболу: володар «Золотого м’яча» 1978 року Кевін Кіган
Коментувати
