Повною несподіванкою на Євро-1992 стала перемога на цьому турнірі збірної Данії.
Господар – Швеція;
Чемпіон – Данія;
Фіналіст – Німеччина;
Бомбардири – Бергкамп (Голландія), Ларсен (Данія), Рідле (Німеччина), Бролін (Швеція) – по 3 голи.
Напередодні
Чемпіонат Європи у Швеції відбувся в період трансформації Європи. Нещодавно об’єдналася Німеччина, розвалювався соцтабір, на порозі було утворення кількох країн на теренах колишніх СРСР і Югославії. На Сході Європи та неподалік гриміли відразу кілька гарячих точок…
Хоча загалом у футбольній Європі, можливо, зміни ще не відчувалися так яскраво. Після тріумфу на Мундіалі 1990-го в ролі домінантів знову були німці, прагнули більшого визнання півфіналісти чемпіонату світу італійці й англійці, а з приходом форварда Денніса Бергкампа, і без того сильну голландську збірну вважали ледь не непереможною.
Відбірковий турнір
Одні з фаворитів чемпіонату італійці зупинилися вже на стадії відбіркового турніру. Вони потрапили в групу зі збірною СРСР, а також Норвегії, Угорщини і Кіпру, й не змогли посісти в ній перше місце.
Після провалу на Мундіалі’90 (радянська команда навіть не вийшла з групи) Валерія Лобановського зі збірної прибрали. Команду омолодили за рахунок футболістів московських клубів, взявши за «основу» команду тріумфаторів Олімпіади 1988 р. і її тренера Анатолія Бишовця. Хоча і без київських динамівців й інших українців обійтися не змогли: в «основі» збірної лишили трьох киян – Протасова, Михайличенка і Кузнецова, а також додали Гецька із Чорноморця, Канчельскіса із Шахтаря і Тищенка із Дніпра. Отож, українці все одно складали більшість останньої збірної СРСР…
Оновлений склад таки виконав завдання – з італійцями двічі зіграли в «суху» нічию 0:0 (причому саме бронзові призери чемпіонату світу можуть дякувати Фортуні за такий підсумок), а в інших матчах втратили лише одне очко. Італійці ж втрачали дуже багато, і на фініші програли СРСР аж три очки (за перемогу тоді давали два пункти).
В інших групах особливих сенсацій не сталося – на Євро вийшли німці, англійці, голландці, а також дещо забута сила в Європі – французи з Папеном (він став кращим бомбардиром відбору – 10 результативних ударів) і Кантоною.
У важкому протиборстві з Данією з групи пробилися і югослави, випередивши скандинавів на одне очко. Однак важка ситуація в цій країні змусила УЄФА поставити датчан в резерв Євро.
Розпад СФРЮ на шість різних країн відбувся дуже важко і жорстоко. Навесні 1992-го в Югославії тривали бойові дії, в деяких місцях сталася справжня різанина з тисячами загиблих. У такій ситуації навіть зібрати збірну Югославії було не просто. Крім того, проти країни ввели міжнародні санкції. Отож УЄФА ухвалив рішення замінити югославів датчанами.
Нині існує багато легенд, мовляв, команду Данії перед стартом збирали ледь не на пляжах, однак це перебільшення. Насправді в момент ухвалення рішення про заміну тривав чемпіонат Данії, а збірна готувалася до травневих товариських матчів. Режим підготовки просто змінили на більш щільний, але, те, що Данія остаточно дізналася, що гратиме на Євро лише за десять днів до його старту – беззаперечний факт.
Фінальна частина
До старту Євро там відбулася ще одна заміна, правда лише в назві. Союз остаточно розвалився, і до Швеції замість СРСР поїхала збірна СНД – без прапора і гімну. Команда потрапила у важку групу з чемпіонами світу німцями, «пораненими» голландцями (на Мундіалі зупинилися в 1/8 фіналу) і непоступливими шотландцями.
В перших двох турах СНД, демонструючи «закриту» гру, відібрало по очку у фаворитів – німців (причому ті відігралися лише на останніх секундах) і голландців. В останньому турі Бишовцю і Ко для виходу в півфінал потрібно було лише переграти шотландців.
І ось тут сталася «прикра несподіванка» — збірна незрозуміло чого виявилася ще й без характеру і поступилася невмотивованим щодо турнірної ситуації шотландцям – 0:3. У підсумку голландці взяли реванш у німців за поразку на Мундіалі, і обидві ці команди пройшли до півфіналу.
В іншій групі розв’язка взагалі була сенсаційною. За тур до завершення датчани з одним очком були безпросвітними аутсайдерами, а останній матч з потужними французами не віщував їм нічого доброго. Справа в тому, що в збірній Данії тривав конфлікт між головним тренером Меллером Нільсенем і лідерами команди, внаслідок якого на Євро навіть не поїхала головна «зірка» команди (лідер Юве, Барси і Реала) Міхаель Лаудруп.
Гравці не дуже розуміли ідеї головного тренера, який намагався перебудувати романтичний стиль гри команди останніх років на більш прагматичний і дієвий. Можливо, в тренера повірили саме після матчу з французами, який Данія виграла 2:1 (Ельструп забив драматичний переможний гол на 78-ій хвилині) і пройшла до півфіналу.
В іншому матчі заключного туру Швеція перемогла Англію – 2:1 (Бролін забив вирішальний гол на 82-ій хвилині). Так скандинави «відчепили» з чемпіонату обох фаворитів.
У півфіналі Данія знову видала сенсацію. Дубль зробив непримітний півзахисник з середньостатистичним прізвищем Ларсен. Він приїхав на Євро з датського клубу Люнгбю, але став одним з кращих бомбардирів. У грі з голландцями (які просто сяяли прізвищами Кумана, Ван Бастена, Гулліта, Райкарда і Бергкампа) Ларсен спочатку відкрив рахунок уже на 5-ій хвилині, а потім знову вивів свою команду вперед у середині другого тайму.
А далі, як казали коментатори тих часів, «хвилі атак голландців розбивалися об датську скелю». Хоча на 86-ій хвилині Райкард таки зрівняв рахунок, але в серії пенальті датчани були зібранішими і не схибили жодного разу, у голландців же не забив Ван Бастен. Так скромна Данія опинилася в фіналі Євро.
В іншому півфіналі завершилося «шведське диво» — симпатична атакувальна команда господарів чемпіонату з Броліном, Даліном і Андерсеном не змогла протистояти «бундесмашині» і поступилася – 2:3. Німці з Хеслером, Рідле, Еффенбергом, Клінсманном і Заммером у складі впевнено йшли до чергового титулу.
Фінал
Фінальний матч для півзахисника датської збірної Кіма Вільфорта був найважливішим у житті. Біля лікарняного телевізора гру дивилася і відчайдушно вболівала за збірну його смертельно хвора семирічна донька Лін. На момент оголошення, що Данія таки поїде на Євро, Кім був з донькою у лікарні і не хотів навіть їхати на чемпіонат.
Однак Лін стало легше, і Вільфорт приєднався до партнерів, зміцнивши середню лінію. Та перед грою групового раунду з Францією доньці стало гірше, і гравець знову поїхав до неї у лікарню. Саме донька просила Вільфорта таки зіграти у вирішальних матчах Євро і він повернувся до Швеції. Кім забив один з післяматчевих пенальті голландцям, а потім вийшов в «основі» і у фіналі.
Матч з німцями став черговою сторінкою героїчного датського епосу червня 1992-го року. На старті вони зупинили «бундесмашину», а невдовзі забили й самі — на 19-ій хвилині опорному півзахиснику Йєнсену, який до того забивав на «великі свята», вдався удар у самісіньку «дев’ятку».
Німці атакували багато й відчайдушно, дива у «рамці» творив Шмейхель, однак видавалося, що ось-ось Німеччина таки зрівняє рахунок. І тут, на 79-ій хвилині, забив… Вільфорт. Він підібрав м’яч за межами штрафного майданчика, прибрав двох суперників і з лінії штрафного пробив точно у нижній кут. М’яч від штанги влетів у ворота. Це була перемога, але вітаючи Кіма партнери побачили в його очах сльози…
Через шість тижнів, коли Данія все ще святкувала свою історичну перемогу, Лін Вільфорт не стало. Найбільший професійний тріумф футболіста перетворився на жахливу сімейну трагедію…
Свою трагедію пережив і головний автор перемоги Данії — її тренер Ріхард Меллер-Нільсен. Він так і не отримав широкого визнання в Данії, багато хто навіть заявляв, що перемога на Євро здобута… всупереч позиції тренера і завдяки лише майстерності гравців. Хоча для більшості з них тріумф на чемпіонаті Європи так і залишився найбільшим досягненням за кар’єру…
Фінальний матч
Данія — Німеччина — 2:0
Голи: Йєнсен, 18, Вільфорт, 78.
Данія: Шмейхель, Ольсен, Пічник, Нільсен, Сівебек (Крістенсен, 66), Крістофте, Йєнсен, Вільфорт, Ларсен, Б.Лаудруп, Поульсен.
Німеччина: Іллгнер, Бухвальд, Коллер, Хельмер, Рейтер, Бреме, Заммер (Долль, 46), Еффенберг (Том, 80), Хесслер, Рідле, Клінсманн.
26 червня 1992 р. Гетеборг, стадіон «Улеві». 37 450 глядачів.
Автор: Олег КУРИЛО
Читайте також:
На шляху до Євро’2020: восьмий чемпіонат Європи — 1988 рік
Коментувати
