Змія – несподівана зустріч із нею завжди малоприємна, і іноді й просто небезпечна. Втім, далеко не всі змії бувають отруйними та й, зрештою, навіть при зустрічі з отруйною змією не варто передчасно падати в паніку.
Спробуємо трішки розібратися у цьому царстві плазунів.
На території України у дикій природі живуть близько десятка видів змій. Із них отруйними є лише гадюки. Але налічується 5 видів гадюк, які живуть у наших краях.
Усі вони мають різну форму тіла та різний колір забарвлення, але мають і одну спільну рису – це ромбічний малюнок. Така властивість власне і відрізняє гадюк від неотруйних змій, які живуть у наших краях.
А тепер детальніше про кожен із видів змій.
1. Гадюка звичайна – вона найбільш розповсюджена на території нашої країни, водиться практично в усіх регіонах. По іншому її ще називають гадюка живородна. Зазвичай довжина її тіла коливається в межах від 30 до 50 см, хоча іноді ця змія може досягати і до 70 см, що власне і є її максимумом.
Забарвлення шкіри доволі мінливе – від світло-сірого і блакитного, до мідно-червоного і чорного. Але обов’язковим атрибутом гадюки звичайної є ромбічний малюнок на спині. Проживає у лісових галявинах, на узліссях, у лісосмугах, чагарниках та степових схилах, які влітку добре прогріваються.
2. Гадюка степова – зустріти її можна у центральних, східних та південних областях. Довжина її тіла становить близько 60-65 см. Має видовжену передню частину голови із трохи припіднятими краями. У забарвленні переважають бурі відтінки, а на спині – темний ромбічний малюнок. Може трапитися степова гадюка з темним забарвленням, але це буває вкрай рідко. Степова гадюка полюбляє вкриті чагарниками степові балки, яри, лісосмуги, а також заплави річок.
3. Гадюка Ренарда – проживає у причорноморській низовині та на Слобожанщині. Але зустріти її не так просто. Це зникаючий вид, який занесений до Червоної книги. Зовні дуже схожа на степову гадюку, тому чимало дослідників вважають її підвидом саме гадюки степової. Цей вид плазунів полюбляє селитися у полинових степах, чагарниках, балках та лісосмугах.
4. Гадюка Нікольського – це найбільша гадюка з українською пропискою. Довжина її тіла становить близько 80 см. Ареал поширення – південні та східні області країни.
Зовнішня особливість – велика, злегка випукла голова, яка чітко відмежована від шиї. Забарвлення чорне, ромбічний малюнок на спині ледь помітний.
Ще одна особливість – молоді особини цього виду мають сірувато-бурий окрас, який з віком змінюється на темний. Розпізнати гадюку Нікольського можна за ще однією особливістю – нижня сторона кінчика хвоста має яскраве жовте або помаранчеве забарвлення.
Проживає на лісових галявинах, лісосмугах, узліссях. Віддає перевагу насадженням з деревами листяних порід. Відтак, вкрай рідко її можна зустріти у соснових лісосмугах чи узліссях.
5. Гадюка носата – трапляється лише в дельті Дунаю, тому вважається найбільш рідкісною для України. На кінчику носа має специфічний виріст довжиною від 3 до 7 мм, що є особливою ознакою цього плазуна. Довжина тіла становить від 60 до 70 см.
Забарвлення коливається від майже білого і до мідно-червоного, але обов’язково присутній ромбічний малюнок на спині переважно чорного кольору. Оселяється у чагарниках та долинах річок. Кусає, отруйна, але смертельних випадків внаслідок укусу гадюки носатої, на щастя, ніколи не фіксували.
Ось власне і все про види отруйних змій. А тепер неотруйні.
6. Вуж звичайний – розпізнати його можна за яскраво вираженими мітками на голові, які найчастіше бувають жовтого кольору. Але іноді ці мітки можуть бути білі або оранжеві.
Середньостатистична довжина – до 1 м. Хоча іноді можуть траплятися “велетні” завдовжки 1,5 м. Вуж звичайний поширений в Україні, але небезпеки для людини він не становить. Навіть навпаки, часто мають місце випадки одомашнення вужів для знищення мишей. При зустрічі із людиною вуж зазвичай рятується втечею.
7. Вуж водяний – має оливкове забарвлення різних відтінків та численні темні плями на спині, які розташовані у шаховому порядку. Іноді замість плям може мати вузькі поперечні смуги. Довжина тіла від 80 до 100 см, максимальна довжина може бути до 140 см. У водяного вужа плоска голова, а на потилиці часто буває темна пляма у вигляді літери V. Поширений майже на всій території України, але, як правило, селиться він недалеко від водойм.
8. Мідянка – має мідно-червоне забарвлення спини, хоча може й мати кілька відтінків сірого. На шиї проглядаються дві смуги або плями, які зливаються на потилиці. Голова зверху або одноколірна або з малюнком у виглядів вирізаної біля очей дуги з ламаною лінією. Вміє добре плавати, але вологих місць уникає і полюбляє сонячні галявини, сухі луки та вирубані ліси.
9. Полоз жовточеревий – неотруйний, але надзвичайно агресивний. При наближенні ворога не іде у відступ, а навпаки – атакує. Поводиться як отруйна змія – шипить і кидається на противника. Здатен стрибнути на півтора-два метри і якщо його супротивником є людина, то намагається завдати удару в обличчя. Укуси його болючі, але суттєвої шкоди завдати людині не може. Довжина цього плазуна сягає до 2 м. Водиться він у степах на півдні нашої країни.
10. Полоз ескулапів – по-іншому його ще називають полоз лісовий. Ареал поширення – Карпати, Закарпаття, південно-західна Україна. Як і його жовточеревий “колега”, сягає у довжині до 2 метрів і належить до найбільших змій, що водяться в Україні. Його спина має яскраве коричневе або сіре коричневе або оливкове чи жовтувате забарвлення. Завдяки білим краям на деяких лусочках може мати сітчастий малюнок. Полюбляє селитися у букових лісах, хоча не нехтує і хвойними. Ховається у норах ссавців, гнилих пнях, дуплах дерев або порожнечах під камінням.
11. Полоз візерунковий – назву свою отримав завдяки своєму окрасу. Для України доволі рідкісний вид змій. Мешкає переважно у Луганській області та у суміжних районах сусідніх областей.
12. Полоз сарматський – веде наземний спосіб життя, але вміє лазити по деревах. Для проживання любить посушливі місця – степи, напівпустелі, рідколісся. Занесений до Червоної книги України. Полюбляє селитися у степовій зоні. В Україні зустріти його можна у Херсонській, Миколаївській та Одеській областях.
При зустрічі зі змією варто не проявляти агресію. Потрібно завмерти на місці або ж відступити, щоб плазун мав можливість відступити. Якщо він не відчуватиме загрози, то першим атакувати не буде.
Якщо ж трапиться укус, не варто панікувати – потрібно просто якнайшвидше звернутися до лікарів. Отрута гадюк, які мешкають в Україні, є дуже небезпечна. Але наші гадюки мають одну цікаву особливість – вони є економними.
При укусі впорскують у свою жертву не всю порцію отрути. Тому укус гадюки зазвичай не є смертельним і лише у надзвичайних випадках він може призвести до летального наслідку. Найбільш небезпечним укус змії є для дітей, людей похилого віку та людей зі зниженим імунітетом.
У випадку укусу потрібно якнайшвидше звернутися до лікаря для отримання необхідної медичної допомоги. Якщо для транспортування до лікарні потрібен значний час, потерпілому потрібно надати домедичну допомогу. Насамперед слід зберігати спокій і менше рухатися, уражену частину тіла слід звільнити від одягу, взуття чи прикрас.
На рану накласти стерильну пов’язку з антисептиком. При укусі змії важливо багато пити і якщо є під руками аптечка, потрібно прийняти одну-дві таблетки від алергії. Якщо є можливість, до рани варто прикласти лід, а при транспортуванні уражену кінцівку слід покласти на підвищення.
Бережіть себе і будьте уважними під час прогулянок на природі.
Коментувати