Для уболівальників з пострадянського простору ім’я Рууда Гулліта асоціюється насамперед з епізодом у фінальному матчі Євро’88 проти радянської збірної (читай — київського «Динамо»).
Кінець першого тайму, навіс до штрафного, злітає характерна пишна чорна зачіска, удар головою і голландці повели — 1:0. Потім був ще фантастичний удар Ван Бастена, але перший цвяшок у гробівець команди Лобановського вбив таки він — Рууд Гулліт — на той момент, володар «Золотого м’яча»…
Рууд Гулліт народився 1 вересня 1962 р. в Амстердамі. Його батьком був темношкірий емігрант із Суринаму Джордж Гулліт. Джордж мав трьох дітей в офіційній сім’ї, а ще коханку Марію Діл, від якої й народився Рууд — майбутня зірка голландського і світового футболу.
Здібний юнак швидко впав в око голландським грандам, і першим запропонував приїхати на співбесіду «Аякс». Його представники запросили Рууда на зустріч у супроводі батьків, але ті працювали в той день, і Гулліт попросив приїхати скаутів самих. В «Аяксі» ж наполягали, що приїхати має Рууд з батьками…
У підсумку оборудка не відбулася, а Гулліт уже в 16 років дебютував у складі іншого клубу першого дивізіону — ГФК «Гарлем», і матчі з «Аяксом» стали для нього дуже принциповими. Рууд став наймолодшим гравцем в історії Ердевізіона Голландії.
Три сезони за «Гарлем» Рууд вражав фахівців та експертів. Він забив 32 голи у 91-ому матчі, хоча грав на позиції «ліберо», демонструючи унікальну універсальність. У 1982-ому «Гарлем» посів четверте місце в чемпіонаті і вперше в історії отримав путівку в єврокубки, а Гулліт забив просто фантастичний гол «Утрехту», обігравши чотирьох захисників і голкіпера суперника.
Юного таланта запросив «Феєнорд», і там Гулліта перевели в атакувальну ланку. Рік пішов на адаптацію, та вже у 1984-ому клуб із Роттердама зробив дубль, а 21-річного Рууда визнали кращим гравцем Нідерландів.
У 1985-ому Рууд переходить у ПСВ з Ейндховена, і вже цей клуб стає найсильнішим у Голландії. Гулліт знову кращий у себе в країні, а ПСВ стає чемпіоном у 1986-ому і захищає титул у 1987-ому. «Чорний тюльпан», як часто називають тепер Гулліта, забив за два сезони в ПСВ 47 голів, і за ним починається справжнє полювання європейських грандів.
Влітку 1987-ого італійський «Мілан» віддає за Гулліта рекордну суму — 8,9 млн. доларів. У італійському клубі Гулліт утворює легендарне голландське тріо з Франком Райкардом (він знайомий з ним ще з юнацьких команд) та Марко ван Бастеном.
Перший рік знову йде на адаптацію — «Мілан» вилітає з 1/16 фіналу Кубка УЄФА, не все гаразд і в Серії А. Рууд вважає, що грає слабенько — за перший сезон він забив лише 9 голів. Однак за підсумками року «Франс Футбол» саме його визнає кращим гравцем Європи і вручає «Золотий м’яч». Приз Гулліт, якого все життя супроводжували расистські прояви, присвячує Нельсону Манделлі — борцю за права темношкірих у ПАР.
Під кінець сезону «Мілан» таки здобуває Скудетто — виграє чемпіонат Італії вперше за 9 років.
У наступні роки італійський клуб буквально царює на європейському континенті. По два рази він виграє Кубок чемпіонів, Суперкубок Європи і Міжконтинентальний кубок. А на початку 1990-их ще двічі чемпіонат Італії. У здобутті всіх цих трофеїв першу скрипку грає Гулліт.
Феєрить він і у складі національної збірної. Переможний Євро’88 просто тріумфальний для голландців. Виступ всієї команди трішки затьмарений бомбардирським хистом Ван Бастена (у 5-ти матчах він забив 5 голів) і його фантастичним голом у фіналі. Однак внесок Гулліта у веденні атакувальної гри просто неможливо переоцінити.
За підсумками 1988-го «Золотий м’яч» у Ван Бастена, однак у першій п’ятірці опитування четверо голландців: Гулліт — другий, а ще Райкард і Куман. Поруч з голландцями знаходиться місце лише Олексію Михайличенку, який посідає 4 місце в опитуванні.
Далі, на жаль, кар’єра Гулліта поступово йде на спад. Після невиразного Мундіалю’1990 і виліту голландців на стадії 1/8 фіналу, вони поступаються у півфіналі Євро’1992 датчанам. В усіх цих турнірах Гулліт все ще на провідних ролях — він капітан національної команди. Однак далі розпочинається конфлікт з тренерським штабом — Рууд не згідний з позицією Діка Адвокаата, який намагається пересунути його на фланг півзахисту зі звичного центру. Отож, у неповні 32 Гулліт завершує кар’єру в збірній…
Не все гаразд і у клубах — Мілан продає Гулліта до «Сампдорії», проте через рік повертає, але також не надовго. Останні три сезони ігрової кар’єри Гулліт грає за «Челсі» — англійський клуб в той момент середнячок Прем’єр-Ліги і з Рууда нарешті спадає багаторічний тягар відповідальності останніх років, який отруював йому життя. Пізніше Гулліт скаже, що в «Челсі», він, як колись в далекій молодості, просто насолоджувався грою і ставленням уболівальників, а у 35 завершив ігрову кар’єру.
Останні сезони в «Челсі» він ще й граючий тренер, а у 1997-ому навіть виграє з цим клубом Кубок Англії. Та, на жаль, це був перший і останній трофей Гулліта-тренера. Він попрацював у «Ньюкаслі», «Феєнорді», «Лос-Анжелесі» і «Тереку», але ніде не затримався більше року.
Отож, з 2011-го легендарний Рууд Гулліт вже поза футболом. Що ж до особистого життя, то Гулліт був тричі одружений (востаннє з племінницею Йохана Кройфа) і має шістьох дітей.
Читайте також:
Легенди футболу: володар «Золотого м’яча» 1986 року Ігор Бєланов
Коментувати