Чемпіонат світу 1990 року співпав з піком кар’єри видатного німецького футболіста Лотара Маттеуса.
Німеччина на тому Мундіалі стала найкращою командою світу, а Маттеус наприкінці року справедливо отримав «Золотий м’яч». Тоді йому було 29, багато хто в такому віці вже думає про пенсію, однак аж ніяк не Лотар — він грав ще 10 років і встановив відразу кілька рекордів футбольної довговічності.
А як інакше: коли Маттеус розпочинав професійну кар’єру, то на футбольних полях все ще феєрили Кройф і Бекенбауер, у найкращі роки Маттеус протистояв Платіні і Марадоні, і він все ще грав, коли засяяли зірки Анрі, Роналдо і Клюйверта…
У тому пам’ятному 1990-ому Бундесмашина на одному з найважчих Мундіалів в історії (тактика захисного футболу тоді сягнула своїх вершин) минала одного за одним всіх суперників аж до фіналу, а у вирішальному матчі перемогла Аргентину з Марадоною у складі — 1:0. Маттеус з капітанською пов’язкою зіграв без замін в усіх семи матчах.
Виступаючи в середині поля і будучи двигуном команди, він забив чотири голи (у тому числі й єдиний у чвертьфіналі з Чехословаччиною), також забив і важливий пенальті в післяматчевій півфінальній серії з англійцями, а потім підняв над головою Кубок світу.
Це була мить найбільшого тріумфу, проте далеко не єдиного в кар’єрі Лотара Маттеуса. За 10 років до цього, наприклад, він став чемпіоном Європи (ну, а як не згадати, що німці виграли два срібних комплекти нагород на Мундіалях 1982 і 86 рр.), а ще 7 разів вигравав чемпіонат Німеччини, одного разу — італійську першість і двічі Кубок УЄФА.
Розпочав професійну кар’єру він у гладбахській «Боруссії» часів її розквіту, потім чимало грав за «Баварію» з перервою на 4-річний виступ за «Інтер», а вже наприкінці кар’єри, у 39-річному віці, вирушив до США, де грав за «Нью-Йорк Метростарз».
Лоттар народився 21 березня 1961 р. в Ерлангені. Розпочинав грати у півзахисті і у досить у ранньому віці, як для Німеччини, підписав професійний контракт. Пробився в «основу» клубу, а потім і до основного складу національної збірної.
Нині Маттеус у числі лише «чотирьох обраних» (двоє з них — представники Мексики, для якої пройти відбірний турнір Північної Америки, на відміну від європейських команд, ніколи не було проблемою, а четвертий — не менший «довгожитель» італієць Джанлуїджи Буфон), які зіграли на п’яти чемпіонатах світу. А ще він унікальний гравець, який зіграв на Євро з інтервалом у 20 років.
Він дебютував за національну команду ФРН 14 червня 1980-го на груповій стадії Євро в Італії проти голландців. Той матч, до речі, міг стати пам’ятним і в негативному сенсі, адже виходив Матеус на заміну за рахунку 3:0 на користь своєї команди, а гра завершилася 3:2 — голландцям не вистачило зовсім трішки. Проте пізніше 19-річний Маттеус досить пристойно зіграв повний матч у фіналі з бельгійцями, а німці перемогли 2:1.
І ось за 20 років, уже 39-річний Маттеус, вийшов в «основі» 12 червня на матч Євро’2000 проти команди Румунії, щоправда вже на позиції центрального захисника. Той чемпіонат Європи не назвеш тріумфальним для німців — вони зіграли внічию з румунами, а потім програли Англії і Португалії. Маттеус зіграв у всіх трьох матчах, після чого завершив кар’єру в збірній і поїхав до США.
Звісно, що 20-річна кар’єра у збірній дозволила встановити відразу кілька рекордів, які навряд чи будуть побиті в найближчому майбутньому. Найголовніший — 150 матчів за національну команду (23 голи в них) — для Німеччини просто фантастичний результат, якщо зауважити, що більшість ігрової кар’єри Маттеуса минула в часи, коли збірні ще не грали так багато.
З інших здобутків відзначимо «Скудетто» в першій сезон за «Інтер» — 1988/89 рр. Тоді в Італії був безумовно найсильніший чемпіонат світу, а в «Інтері» вдалося створити німецьку колонію — окрім Маттеуса серед трьох дозволених легіонерів грали Клінсманн і Феллер.
Протистояти доводилося найсильнішій команді світу «Мілану» (з голландським тріо Ван Бастен-Гулліт-Райкард) і «Наполі» з Марадоною. Тоді, багато в чому, саме блискуча гра Маттеуса (він зіграв у 44 матчах сезону і забив 12 голів) дозволила на понад 10 очків відірватися і від «Наполі», і від одвічного конкурента «Мілана».
А ще запам’яталися останні сезони в «Баварії», коли Маттеус у віці «далеко за 35» грав понад 30 матчів за сезон, а у передостанньому з них (1998/99 рр.) відіграв 44 (!) матчі та ще й відзначився двома голами. А загалом протягом довжелезної кар’єри Маттеус виходив на поле в офіційних поєдинках 787 (!) разів, забивши в них 204 голи.
Після завершення кар’єри був не дуже успішний тренерський період — Маттеус виграв «золото» чемпіонату Сербії з «Партизаном» та тренував збірні Угорщини і Болгарії. А нині він працює футбольним експертом на німецькому телеканалі Sky Sport. Лотар п’ять разів був одружений і має чотирьох дітей, а нині живе позмінно в Угорщині та Німеччині.
Читайте також:
Легенди футболу: триразовий володар «Золотого м’яча» Марко Ван Бастен
