Болгарський футбол ніколи не міг похвалитися вагомими успіхами — на великі форуми збірна цієї країни, як правило, не пробивалася, а якщо й виходила, то вилітала вже на стадії групового раунду.
Однак є один період в футбольній історії невеликої країни, коли їй вдалося зібрати справді «золоту команду», яка вразила футбольний світ на чемпіонаті світу 1994 р., де посіла 4 місце. І символом того покоління був нападник Христо Стоїчков, який того ж 94-го здобув приз кращому гравцю Європи «Золотий м’яч».
Христо народився 8 лютого 1966 р. у Пловдиві, з дитинства демонстрував неабиякий талант футболіста і вже у 16 років дебютував у складі «Хеброса». Через два роки на нього звернули увагу в софійському ЦСКА, однак за перші два сезони в складі болгарського гранда він зіграв лише 11 матчів. Виною тому… пожиттєва дискваліфікація, яку Христо отримав за бійку з гравцями пловдівського «Локомотива». Стоїчкова навіть відправили у діючу армійську частину, де він півроку прослужив.
Дискваліфікацію, на щастя, відмінили, і вже у 1986/87 рр. він зіграв перший повноцінний сезон за ЦСКА, забивши 21 гол у 25-ти матчах. За два наступні сезони Христо забив ще 47 голів і потрапив «на олівець» до європейських грандів, однак Болгарія була соцкраїною, і до пори до часу про якийсь перехід до «загниваючого Заходу» не йшлося.
Переломним став 1990-ий рік, протягом якого Стоїчков виборов «Золоту бутсу», забивши 38 голів у 40-ка матчах за ЦСКА. А за рік до того болгарський ЦСКА дуже вдало виступив в Кубку кубків, де дійшов до півфіналу. На цій стадії болгари двічі програли «Барселоні», але Христо у тих двох матчах відзначився тричі. Отож, тренер «Барси» Йохан Кройф переконав керівництво клубу купити молодого болгарського форварда і влітку 1990-го Христо опинився в Іспанії.
У Барселоні Христо Стоїчков став частиною чудової команди — за перші три роки Христо виграв з «Барсою» три чемпіонати Іспанії та Кубок чемпіонів. Болгарин набив у ворота суперників 70 голів, а в парі з бразильцем Ромаріо був найгрізнішим дуетом нападників у світі. Однак найпам’ятнішим на легендарні матчі став 1994-ий — «Барса» знову виграла чемпіонат Іспанії і дійшла до фіналу Ліги чемпіонів (де поступилася «Мілану»), але найголовніше для Христо сталося на чемпіонаті світу.
У США’1994 Болгарія потрапила в непросту групу з Нігерією й Аргентиною, а після поразки від африканців 0:3 скоротила свої шанси на вихід з групи до мінімуму. Однак далі Стоїчков розігрався — у двох наступних матчах з Грецією і Аргентиною він забив три голи, а болгари набрали 6 очків і пройшли до 1/8 фіналу. На цій стадії було пройдено Мексику в серії післяматчевих пенальті —1:1 в ігровий час і знову гол Христо.
Ну, а найславетніший матч в історії болгарського футболу відбувся на стадії чвертьфіналів, де їм протистояли німці. Маттеус відкрив рахунок, але за справу знову взявся Стоїчков, реалізувавши фірмовий удар зі штрафного. А далі був гол Лечкова і вихід у півфінал. Та далі, на жаль, дива завершилися — болгари посіли 4 місце, а Стоїчков у парі з Саленко з шістьма голами став кращим бомбардиром турніру і за підсумком року отримав «Золотий м’яч».
Це був його зірковий час, а далі дався взнаки складний характер — Стоїчков посварився з Кройфом і перейшов до «Парми». Потім повернувся, але вже вийти на звичний рівень не зумів. Закінчував кар’єру Христо у чемпіонатах Саудівської Аравії, Японії та США, але то вже був далеко не той звичний Стоїчков, якого запам’ятали вболівальники на Мундіалі’94.
Після завершення ігрової кар’єри Христо Стоїчков спробував стати тренером, навіть три роки очолював збірну Болгарії (а також «Сельту», Літекс» і ЦСКА), але без особливих успіхів. З 2013 р. Христо Стоїчков — поза великим футболом, однак часто коментує футбольні події на іспанських і болгарських телеканалах.
Читайте також:
Легенди світового футболу: володар “Золотого м’яча” 1993 року Роберто Баджо
Коментувати