Гол Мішеля Платіні зі штрафного у фінальному матчі
Фінальна частина чемпіонату Європи вперше в його історії стала справжнім спортивним святом
Господар – Франція;
Чемпіон – Франція;
Фіналіст – Іспанія;
Бомбардир – Платіні (Франція) – 9 голів.
Напередодні
Чемпіонат світу 1982 р. втретє виграла Італія. Після двох довоєнних перемог «Скуадра Адзура» нарешті знову стала найсильнішою на планеті. Цікаво, що вся четвірка півфіналістів Мундіалю, який відбувся в Іспанії, була з Європи. «Срібло» взяли німці, «бронзу» — поляки, які в грі за третє місце обіграли французів.
«Трикольорні» грали на чемпіонаті світу вже в статусі господарів майбутнього Євро’84. Вони продемонстрували найзмістовніший проєкт організації першості, отож, фінальну частину віддали Франції. Вперше у чемпіонаті Європи взяли участь усі (на той момент) 33 члени УЄФА.
Вперше також усі команди на жеребкуванні розклали у «кошики», залежно від їх останніх виступів. А на жеребкуванні сформували 7 груп, переможці яких виходили на Євро. Восьмою командою були господарі-французи. Перший кошик склали збірні ФРН, Іспанії, Італії, Польщі, Англії, Югославії і Бельгії.
Відбір
Однак відбірковий турнір розділив надвоє число цих фаворитів. Особливого провалу зазнали чемпіони світу, які у відбірковій групі з Румунією, Швецією, Чехословаччиною і Кіпром посіли 4 місце, набравши 5 очків у 8 матчах. Навіть аутсайдери-кіпріоти спромоглися відібрати очко у чемпіонів світу.
Ще одна сенсація трапилася у 3-ій групі, де перше місце посіла Данія, яка обійшла англійців. Датчани «сіялися» з 4-го кошику, але відібрали в англійців 3 очки з чотирьох (за перемогу тоді давали 2 очки). А в 7-ій групі голландці лише за різницею м’ячів пустили вперед іспанців. Відзначимо, що обидві команди досхочу «настрілялися» в останніх матчах у ворота Мальти. Спочатку голландці вдома перемогли мальтійців – 5:0, загнавши, здавалося, іспанців на жахливу висоту. Однак через 4 дні іспанці відіграли необхідну захмарну різницю, перемігши Мальту… 12:1.
Збірна СРСР, яку перед відбором знову очолив Валерій Лобановський, потрапила у відбіркову групу з поляками (нагадаємо, діючими бронзовими призерами чемпіонату світу), які не пропустили радянську команду до півфіналу Мундіалю. Головними суперниками за єдину путівку на Євро, однак, стали не вони, а португальці.
Команда Лобановського впевнено торувала собі шлях до Франції. Португалію підопічні «полковника» обіграли вдома – 5:0, з поляками набрали три гросмейстерських очки в 2 іграх. З іншими суперниками – фінами – очків не втратили. На завершення відбору СРСР випереджав Португалію на три очки, а піренейцям залишалося зіграти виїзний матч з поляками і домашній з СРСР. І треба ж такому статися, що Португалія здобула в них дві мінімальні перемоги 1:0, 4 очки і вийшла на перше місце.
Особливо в московській федерації потім бідкалися за гру Португалія – СРСР. По-перше, єдиний гол португальці забили з пенальті, призначеного за порушення правил голкіпером Дасаєвим… за межами штрафного майданчика. По-друге, спортивні чиновники розкритикували захисний стиль гри команди Лобановського в Лісабоні. Що й казати, часом «виїзні моделі» Васильовича давали збої…
Фінальна частина
Фінальна частина чемпіонату Європи вперше в його історії стала справжнім спортивним святом. Заповнені стадіони, гарні поля, мальовнича країна, відсутність агресії на трибунах (у цьому господарям «посприяли» британські команди, жодна з яких не вийшла на Євро) – запам’яталися всім.
Сам чемпіонат відбувся з повною перевагою господарів, які, до речі, пропустили 5 поспіль попередніх фінальних турнірів Євро. Французи, а їх вів до перемоги, на той момент, ще одноразовий володар «Золотого м’яча» Мішель Платіні, перемогли в усіх п’яти матчах на турнірі. Платіні ж забив єдиний гол в першому матчі з Данією, а потім відзначився двома хет-триками з Бельгією і Югославією. Так тріумфально французи вийшли до півфіналу, а другим півфіналістом від групи А стала Данія.
У групі В перед останнім груповим туром лідирувала збірна ФРН, але вона несподівано поступилася Іспанії – 0:1, пропустивши гол від Маседи на 90-ій (!) хвилині. Іспанці, завдяки цій перемозі, виграли групу, а німців випередили ще й португальці, які в останньому матчі перемогли Румунію – 1:0 (Нене також забив у кінцівці – на 81-ій хвилині).
Далі організатори трішки змінили правила проведення змагання у порівнянні з попереднім чемпіонатом – були введені півфінали, а відмінений матч за 3-тє місце. І ось на цій стадії плей-офф безумовні фаворити французи, що до того демонстрували найбільш видовищну і найзмістовнішу гру, як це часто буває, зіткнулися з шаленим опором від португальців.
Хоча ніби спочатку все складалося якнайвдаліше для господарів – Домерг відкрив рахунок на 24-ій хвилині. Однак на 74-ій хвилині португалець Жордао вирівняв цифри на табло, а на 8-ій хвилині вже першого додаткового тайму він же забив і другий гол. До честі французів вони проявили характер, і на 114-ій хвилині Домерг зробив дубль, а за хвилину до серії пенальті нестримний Платіні забив переможний гол.
У другому півфіналі іспанці вирвали перемогу в Данії лише в серії пенальті, причому в ігровий час, після раннього голу Ларсена, Маседа зрівняв рахунок лише на 67-ій хвилині. А у післяматчевій серії п’ятим ударом схибив лідер команди Елк’яер-Ларсен, іспанці ж забили всі п’ять своїх ударів.
У фіналі знову все йшло під диктовку французів, але вони довго не могли відкрити рахунок. Нарешті на 57-ій хвилині чудовий штрафний над стінкою виконав Платіні, хоча м’яч потрапив у ворота не без допомоги голкіпера іспанців. А на останній хвилині матчу і всього чемпіонату, вже у меншості (на 85-ій хвилині за другу жовту картку вилучили Ле Ру) Беллон забив другий гол і підсумував чемпіонство для французів.
Золоті нагороди лише підкреслили феноменальну гру на чемпіонаті атакувального півзахисника (!) Мішеля Платіні, який відзначився 9-ма (!) голами у п’яти матчах. За підсумком 1984-го року він вдруге отримав «Золотий м’яч», а наступного року переміг в опитуванні «Франс Футбол» втретє поспіль!
Фінал:
Франція — Іспанія — 2:0 (0:0)
27 липня 1984 року. Париж. Стадіон “Парк де Пренс”. 47 368 зрителей.
Судді: В. Христов, Д. Крхняк, І. Поучек (усі — ЧССР).
Франція: Батс, Баттістон (Аморос, 72), Ле Ру, Боссі, Домерг, Жиресс, Тігана, Фернандес, Платіні (к), Лякомб (Женгіні, 80), Беллон.
Іспанія: Арконада (к), Уркіага, Сальва (Роберто, 85), Р.Гальєго, Сеньор, Хуан Альберто (Сарабія, 77), Віктор, Камачо, Франсіско, Сантільяна, Карраско.
Голи: 1:0 Платини (57), 2: 0 Беллон (90).
Вилучення: Ле Ру (85).
Читайте також:
На шляху до Євро’2021: шостий чемпіонат Європи — 1980 рік
Коментувати