У середині 1990-их, після довгих дискусій, керівництво журналу «Франс футбол» змінило правило, за яким «Золотий м’яч» присуджувався лише європейським гравцям.
Через нього престижний приз не мали шансу отримати такі зірки минулого як Пеле і Марадона. Після запровадження нововведення в числі лауреатів могли опинитися футболісти з інших континентів, які грали в Європі.
І перший цим нововведенням скористався ліберійський нападник Джордж Веа, який у 1995 р. здобув також відзнаку ФІФА кращому гравцю світу та приз кращому гравцю Африки.
Цікаво, що такі висоти у футболі стали лише плацдармом у подальшому житті Джорджа Веа, адже він став першим футболістом найвищого рівня, який пізніше очолив свою країну — у 2017-ому Веа обрали президентом Ліберії.
Яскрава гра за “ПСЖ”
А народився Джордж Веа 1 жовтня 1966 р. у Монровії. Професійну футбольну кар’єру розпочав досить рано, але молоді роки провів у клубах Ліберії, Нігерії та Камеруну. Причому двічі ставав чемпіоном Ліберії, а у сезоні 1987/88 рр. у складі камерунського гранда «Тоннера» виграв і чемпіонат цієї країни.
Камерунський футбол тоді був на підйомі, у 1990-ому збірна цієї країни навіть дійшла до чвертьфіналу чемпіонату світу, поступившись англійцям лише в додатковий час.
Отож, чимало скаутів французьких клубів, в пошуку нових зірок, звернули свою увагу на чемпіонат Камеруну. 14 голів у 18-ти матчах 20-річного Джорджа Веа також не залишилися непоміченими, і сезон 1988/89 рр. він розпочав у «Монако».
Загалом за монегасків Веа відіграв 4 сезони, забивши у них 66 голів. З трофеїв вдалося здобути кубок Франції у 1991 р., а також по два комплекти срібних і бронзових нагород. Та коли надійшла пропозиція від столичного «ПСЖ», який саме формував у Парижі дрім-тім, то Веа розцінив її як новий виклик.
У Франції тоді безроздільно господарював «Олімпік» із Марселя, який у 1993 р. виграв п’ятий чемпіонат поспіль, однак того ж року він був позбавлений титулу. Тоді слідом за «Олімпіком» фінішував «ПСЖ», однак чемпіонський титул вирішили залишити вакантним.
Веа за перший сезон у новому клубі забив 23 голи у 45-ти матчах, при цьому 7 разів відзначився в Кубку УЄФА, де ПСЖ зупинився на стадії півфіналу. Крім того, він забив два голи у Кубку Франції, а його клуб здобув цей трофей.
У наступному сезоні «Парі Сен-Жермен» таки випереджає «Олімпік» і стає чемпіоном Франції. Веа той рік не може записати собі до активу — у чемпіонаті він відзначився лише 11 разів, а всього забив 14 голів. Однак вже наступний сезон став справді тріумфальним. Мова, звісно, про ходу «ПСЖ» у Лізі Чемпіонів. Команда впевнено проходить кваліфікаційний раунд, а потім виграє групу з «Баварією», «Спартаком» і київським «Динамо», здобувши 6 перемог у 6-ти матчах.
Веа забиває на груповому раунді 6 голів (ще один у кваліфікаційних матчах), і три з них (два в ворота київського «Динамо») стають переможними для його команди. Далі, на стадії чвертьфіналу, «ПСЖ» протистоїть «Барселоні» — Веа зрівнює рахунок на виїзді (1:1), а вдома парижани здобувають важку перемогу — 2:1. Наступний етап, півфінальний, став для «ПСЖ» останнім — за підсумком двоматчевого протистояння паризький клуб поступився «Мілану» — 0:3.
Перехід до “Мілану”
Джордж Веа був тінню себе самого, багато хто вбачає виною цьому — перемовини, які саме в той період хитрий президент «Мілана» Сільвіо Берлусконі затіяв з ліберійцем. Як би там не було, однак кінець сезону Веа відіграв слабенько, «ПСЖ» фінішував третім у Франції (Джордж візначився в чемпіонаті лише сімома голами), здобувши ще один кубок країни, а Джордж справді опинився в «Мілані».
Наприкінці 1995-го Джордж Веа отримав «Золотий м’яч» від журналу «Франс Футбол» та відзнаку кращого гравця світу ФІФА, ставши першим африканцем — найліпшим футболістом планети. Відзначили його і африканським «м’ячем». Він став одним із трьох володарів «Золотого м’яча», які ніколи не грали у фінальних частинах чемпіонатів світу та єдиним кращим гравцем планети, чия збірна ніколи туди й не виходила…
Однак почесні відзнаки скорше стосувалися його минулого сезону — у «Мілані» не все клеїлося. За п’ять сезонів у чемпіонаті Італії він забив 46 голів, а найбільше у 1996/97 рр. — 13. Не дуже вражаючий результат, як для найкращого гравця світу. «Мілан» двічі виграв внутрішню першість, але на європейській арені вже не був колишнім домінантом (та й не завжди пробивався у єврокубки).
Сезон 1999/2000 33-річний Веа розпочав ще у «Мілані» та 5 голів у 14-ти матчах змушували щось змінювати, і він перейшов до «Челсі». Потім зіграв ще сезон у «Манчестер Сіті», а завершив кар’єру у «Марселі» у 2001-ому. 14 голів у складі цих трьох команд красномовно говорять, що у той період Джордж Веа був далеким від своєї форми середини 1990-их. Хоча за свою збірну грав і у 2002-ому (до речі, за Ліберію Веа зіграв 60 матчів і забив 22 голи), а також провів виставкові поєдинки у 2007-ому та навіть 2018-ому.
Після завершення спортивної кар’єри Джордж Веа зайнявся благодійністю і подався у політику. У 2005-ому він вперше «вийшов у фінал» виборів президента Ліберії, але в другому турі поступився. До наступних своїх виборів президента він підійшов уже зрілим політиком і 26 грудня 2017-го, також у другому турі, став 25-им президентом Ліберії.
У Джорджа п’ятеро дітей — троє в офіційному шлюбі з ямайчанкою Клер Дункан, а також двоє позашлюбних. Старший син Джордж Веа-молодший грав у футбол, але більше на аматорському рівні. А ось молодший син — Тіматі (народився 22 лютого 2000 р.) — грав у юнацькій збірній США і навіть зіграв вже 8 поєдинків (1 гол) за національну команду цієї країни.
Читайте також:
Легенди футболу: володар «Золотого м’яча» 1994 року Христо Стоїчков
