Російська імперія початку ХХ століття – це велика аграрна країна з відсталою економікою, зубожілим населенням та всіма передумовами для робітничо-селянських повстань.
Спорт у таких умовах розвивався слабенько, в тому числі це стосується і футболу. Підтвердженням цьому стали результати виступів збірної Російської імперії на Олімпійських іграх періоду до Першої світової війни.
Олімпійські спортивні досягнення збірної Російської імперії
Спочатку про спортивні досягнення російської збірної в цілому. У перших Літніх Олімпійських іграх, що відбулися у 1896 році в Афінах, збірна Російської імперії участі не приймала. Причина банальна – відсутність коштів.
Невелика група спортсменів готувалася до цих змагань, але через брак фінансування, змогла дістатися тільки до Константинополя (Стамбула), а на дорогу до Афін вже не вистачило грошей.
Дебютувала російська імперська збірна на ІІ Літній Олімпіаді, що відбулася у 1900 році у Парижі. Втім, перший спортивний млинець видався дуже глевкий – росіяни не здобули жодної медалі.
Загалом, у цьому спортивному форумі брали участь 24 країни, медалі здобували представники 20 країн.
Після цієї невдачі росіяни пропустили третю літню Олімпіаду 1904 року і повернулися на Олімпійські ігри лише у 1908 році, що проводилися у Лондоні. Другий їхній виступ був більш вдалим – збірна Російської імперії здобула три медалі (одну золоту та дві срібні) і посіла 12-те місце у загальному командному заліку. Загалом, на цих іграх медалі здобували представники 19 країн.
На п’ятих Олімпійських іграх, що відбулися у 1912 році у Стокгольмі, збірна Російської імперії здобула 5 комплектів нагород (2 срібні і 3 бронзові медалі) та здобула 16 місце у загальному командному заліку серед 18-ти команд, які вибороли медалі.
Підсумки виступів збірної Російської імперії доволі скромні – призові місця здобувалися в окремих дисциплінах, але їх було дуже мало. Для прикладу, спортсмени з таких маленьких країн як Бельгія та Угорщина показували набагато кращі результати.
Цікавий факт: станом на 1912 рік Фінляндія входила до складу Російської імперії, але на четверту літню Олімпіаду фінни виставили свою окрему команду. І ось результат Фінляндії – 9 золотих медалей, 8 срібних, 9 бронзових і 4-те місце в загальному командному заліку.
32 м’ячі від аматорів з Англії
Футбол на початку ХХ століття уже був найпопулярнішим видом спорту у світі. А збірна Російської імперії почала робити свої перші кроки у цьому виді лише після 1910 року.
У вересні 1911 року до Санкт-Петербурга прибула аматорська збірна Англії. Англійський футбол на той час вважався недосяжним еталоном, тож про зустріч із національною збірною Англії і мови й не могло бути. Втім, навіть приїзд англійських аматорів викликав справжній фурор.
Міська збірна Санкт-Петербурга, яка пізніше стала основою збірної Російської імперії, у вересні 1911-го провела проти англійців три матчі. В усіх трьох поєдинках петербуржці програли – 0:14, 0:7 і 0:11. Загальний рахунок 0:32 наочно показав прірву у класі.
Попри нищівні поразки, стадіон “Невських” був забитий вщент. Квитки на матчі коштували дорого, але глядачі хотіли побачити і побачили “справжню англійську гру”.
Саме після цих матчів було прийнято рішення терміново створювати єдину організацію – Всеросійський футбольний союз (ВФС) та формувати офіційну збірну для поїздки на Олімпіаду-1912.
16:0 – футбольне фіаско збірної Російської імперії
Отож, у 1912 році Російська імперія вирішила спробувати свої сили у футболі і відправила збірну на Олімпійські ігри у Стокгольм.
Відбіркового турніру на шляху до Олімпіади тоді ще не було – хто зміг привезти команду, той і брав участь.
Футбольна збірна Російської імперії складалася із гравців із Санкт-Петербурга та Москви. Усі учасники команди – дворянського походження. Для простих людей у Росії футбол – це була розкіш.
Капітаном цієї команди був Василь Бутусов, рідний брат Михайла Бутусова, який тренував київське “Динамо” у 1940-41 та 1947 роках.
Жереб виявився дуже сприятливим для російської збірної. Футбольний турнір розпочинався з 1/8 фіналу, але учасників було лише 11, тому 5 командам, в тому числі і Росії, на цьому етапі не вистачало суперників. Отож, збірна імперії починала змагання з чвертьфіналу.
У суперники московським дворянам на цьому етапі дісталася збірна Фінляндії. Футбол у Фінляндії, як і у всій Скандинавії, на початку ХХ століття – це взагалі щось екзотичне. Тож суперник був дуже вдалий, але росіяни з ним впоратися не змогли – 2:1 перемога за фіннами.
Цікавий той факт, що маленька автономія перемогла величезну імперію, до складу якої входила.
Для розуміння рівня збірної Фінляндії слід зазначити, що у півфіналі ця команда поступилася Великобританії з рахунком 4:0, а у матчі за третє місце – збірній Нідерландів з рахунком 9:0.
Також слід додати, що у футбольних турнірах на Олімпіадах не могли приймати участь професіонали, тож кілька країн із розвинутим футболом (Великобританія, Італія) уже на той час були представлені не найсильнішими складами.
Втім, поразка від Фінляндії – це була лише прелюдія для великого фіаско російської збірної.
Справа в тому, що на футбольному турнірі Олімпійських ігор 1912 проводилися так звані матчі престижу між командами, які зазнали невдачі.
Збірній Російській імперії випало зіграти проти збірної Німеччини. Німці на той час не були фаворитами у світовому футболі та й на матч проти росіян вони не виставили кількох ключових гравців.
Втім, результат зустрічі був просто вражаючий – 16:0 на користь збірної Німеччини. Після першого тайму рахунок був 8:0 і у другому таймі німці закотили у ворота розгублених росіян іще 8 м’ячів. Готфрід Фукс у цьому матчі забив 10 м’ячів.
Власне на цьому олімпійський дебют росіян завершився. Далі у період 1912-14 рр. збірна Російської імперії провела серію товариських матчів.
Зокрема, у липні 1912 року у Москві російська збірна провела два матчі проти збірної Угорщини – один офіційний і один неофіційний. Втім, в обох випадках росіяни програли – 0:12 і 0:9.
Твердження про те, що угорці на той час були серед лідерів світового футболу, яке часто зустрічається у пресі, не є вірним.
У 1912 році збірна Угорщина, як і збірна Росії, тільки дебютувала на Олімпійських іграх. І виступ угорців тоді був невдалим – у чвертьфіналі вони поступилися збірній Великобританії з рахунком 7:0.
Окрім поєдинків проти Угорщини збірна Росії у 1912-14 рр. провела ще кілька товариських матчів проти збірних зі Скандинавії, але жодної перемоги здобути так і не змогла.
Офіційні матчі збірної Російської імперії (1912–1914)
Усі офіційні зустрічі закінчилися для російської команди невтішно: три нічиї, п’ять поразок та жодної перемоги.
| Дата | Супротивник | Рахунок | Місто | Статус матчу |
| 30.06.1912 | Фінляндія | 1:2 | Стокгольм | Олімпійські ігри (1/4 фіналу) |
| 01.07.1912 | Німеччина | 0:16 | Стокгольм | Олімпійські ігри (втішний раунд) |
| 03.07.1912 | Норвегія | 1:2 | Крістіанія | Товариський матч |
| 14.07.1912 | Угорщина | 0:12 | Москва | Товариський матч |
| 04.05.1913 | Швеція | 1:4 | Москва | Товариський матч |
| 14.09.1913 | Норвегія | 1:1 | Москва | Товариський матч |
| 05.07.1914 | Швеція | 2:2 | Стокгольм | Товариський матч |
| 12.07.1914 | Норвегія | 1:1 | Крістіанія | Останній матч в історії |
Післямова
У 1914 році з початком Першої світової війни футбольна збірна Російської імперії припинила своє існування. Далі на її теренах постала збірна СРСР, але історія радянської збірної почалася нешвидко – перші офіційні матчі вона провела аж після Другої світової війни.
В СРСР пам’ятали про поразки збірної Російської імперії від англійців, німців та угорців і реально розуміли свій рівень. Тому тривалий час у Радянському Союзі відмовлялися виставляти свою збірну у міжнародних матчах. Для міжнародної спільноти причина озвучувалася одна, для своїх громадян – інша, а в реальності така футбольна самоізоляція була пов’язана із боязню комуністичного режиму зазнавати поразок від представників капіталістичного світу.
Проте як розвивався футбол в СРСР і як збірна СРСР виходила на міжнародну арену, читайте у наших наступних матеріалах. Буде цікаво!
Читайте також –
Перший Чемпіонат світу з футболу – як це було і хто переміг
