5 квітня день народження легендарного і дивовижного англійського футболіста Тома Фінні.
Англійського футболіста Стенлі Метьюза знають практично усі вболівальники – це перший володар “Золотого м’яча”. А от Том Фінні (Tom Finney) у світі уже відчутно менше відомий, хоча цей футболіст із цієї ж епохи 50-их був не менш талановитий. Отож, сьогодні згадаємо яким був основний конкурент Метьюза та в чому він його навіть перевершував.
ТОМ ФІННІ (5 квітня 1922 – 14 лютого 2014) – один із найвеличніших гравців, які ніколи не вигравали великих трофеїв. Його в Англії любили та поважали не тільки за неймовірний талант, але й за надзвичайну відданість рідному місту та клубу, за джентльменську поведінку та людську простоту.
Водій танка під час Другої світової
Том Фінні народився у Престоні – невеликому англійському місті із населенням близько 150000 осіб. У 1940 році Томас дебютував за клуб “Престон Норт Енд” у Військовому кубку Англійської ліги – турнірі, який проводився під час Другої світової війни. І в 1941 році він виграв цей кубок із “Престоном”, обігравши у фіналі лондонський “Арсенал”.
Навесні 1942 року Том був призваний в ряди Королівської армії. Служив у танкових військах, впродовж трьох років був водієм “Шермана”. Брав участь у військових кампаніях британської армії у Єгипті та Італії.
Після завершення Другої світової війни демобілізувався та у серпні 1946 року відновив свої виступи за “Престон”. А вже через місяць він отримав свій перший виклик у збірну Англії та у матчі проти Ірландії вийшов у стартовому складі на позиції крайнього нападника замість травмованого Стенлі Метьюза.
“Престонський сантехнік”
Том Фінні був дипломованим сантехніком та працював у сімейному бізнесі свого батька навіть у ті часи, коли був зіркою національної збірної Англії. Том вважав, що футбол – це тимчасово і потрібно мати хорошу професію на все життя. Це робило його неймовірно популярним серед робітничого класу. Тома обожнювали за приземленість, скромність та людську простоту.
Найбільшою дивовижністю Фінні було те, що він зранку міг ремонтувати кран у квартирі свого клієнта, а уже ввечері виходив на поле у футболці збірної та забивав гол. Відповідно, за ним закріпилося прізвисько “престонський пламбер” (“престонський сантехнік”).
Відданість клубу
Впродовж усієї своєї футбольної кар’єри Том Фінні виступав за один клуб – “Престон Норт Енд”. За 15 сезонів (1946-1960) він провів за команду 433 матчі, у яких забив близько 200 голів.
Виступав на позиції флангового нападника.
Зі своєю командою Фінні не досягнув особливих успіхів – у вищій лізі чемпіонату Англії “Престон” постійно плентався у середині турнірної таблиці або на її дні. А коли Фінні завершив футбольну кар’єру, “Престон” швидко вилетів з вищого дивізіону та більше туди не повертався.
Шанси перейти у сильніші клуби у Фінні були, але він відмовився від привабливих пропозицій. Зокрема, у 1952 році його запрошували в італійський “Палермо” та обіцяли дуже привабливі гроші на той час. Однак Том відхилив цю пропозицію, залишившись вірним своєму місту, клубу та своїм клієнтам у водопровідному бізнесі.
Універсальність, майстерність та джентльменська гра
Фінні був одним із найбільш технічних футболістів свого покоління. Особливості стилю його гри – двоногість та універсальність. Він однаково майстерно міг пробивати як правою, так і лівою ногою. Міг грати в залежності від необхідності на обох флангах атаки та в центрі нападу.
Відзначався хорошою результативністю та джентльменською грою. За всю кар’єру не отримав жодного вилучення та жодного попередження.
Конкуренція зі Стенлі Метьюзом
У 50-их та навіть після 50-их в Англії часто виникали суперечки хто кращий Фінні чи Метьюз так само як зараз, наприклад дискутують з приводу Мессі та Роналду.
Вагомими перевагами Тома Фінні були універсальність та результативність.
Метьюз грав тільки на позиції правого нападника, тоді як Фінні з тієї ж позиції часто зміщувався на лівий фланг або у центр поля. Метьюз умів створювати гольові моменти та віддавав чудові передачі, Фінні умів те саме плюс ще й сам забивав багато м’ячів як за клуб, так і за збірну. У 54 матчах за збірну Метьюз забив 11 м’ячів, Фінні забив 30 м’ячів у 76 матчах за збірну.
Фактично Фінні і витіснив Метьюза зі збірної – у другій половині 40-их та у першій половині 50-их Стенлі проводив за збірну Англії лише по 1-2 матчі за рік, тоді як Фінні за усі 50-ті пропустив буквально лише кілька матчів збірної.
Перевагами Метьюза були його чарівний дриблінг та футбольне довголіття. Згодом отримання “Золотого м’яча” стало ще одним аргументом для тих, хто вважав Метьюза кращим.
Травма на ЧС-1958 у матчі проти збірної СРСР
У 1958 році збірна СРСР дебютувала на чемпіонатах світу з футболу. Її суперниками у групі були команди Англії, Австрії та Бразилії.
У першому матчі радянська збірна зіграла в нічию з англійцями 2:2, потім перемогла австрійців 2:0, і програла бразильцям 0:2.
Збірна Англії та СРСР набрали по 3 очки і за тодішнім регламентом не враховувалися додаткові показники, а проводився повторний матч між командами, що мають однакову кількість балів.
У повторному матчі СРСР переміг Англію з рахунком 1:0 та вийшов з групи у чвертьфінал. У чвертьфіналі радянська збірна поступилася Швеції з рахунком 2:0 та завершила турнір.
Загалом, цей дебютний виступ СРСР на Мундіалях вважається успішним, але у радянській пресі та згодом у пострадянському просторі замовчується один з ключових факторів цього успіху. У першому матчі радянські футболісти грубо грали проти 36-річного ветерана та лідера збірної Англії Тома Фінні і на останніх хвилинах зустрічі таки досягнули свого, травмувавши ключового гравця суперника. Фінні отримав пошкодження і пропустив усі три наступні матчі збірної.
Після втрати кількох важливих гравців у “мюнхенській катастрофі” у збірної Англії і так були кадрові проблеми, а травма ключового нападника ще тільки більше посилила їх, що й врешті призвело до невдачі британців на ЧС-1958.
Культове фото “The Splash”
Багатьом спортивним вболівальникам напевно доводилося бачити знамениту чорно-білу фотографію, де футболіст у підкаті пролітає через величезну калюжу. Так ось, – на цьому фото Том Фінні. Зробив цей знімок фотограф Джон Гортон у 1956 році під час матчу “Челсі” – “Престон Норт Енд”. Через сильну зливу поле стадіону “Стемфорд Брідж” було повністю залите водою і фотографу вдалося зафіксувати неймовірний момент.
У 2004 році у Престоні біля стадіону встановили фонтан-пам’ятник Тому Фінні. Пам’ятник відтворює цей знаменитий момент, коли “престонський сантехнік” у підкаті пролітає через калюжу.
Читайте також –
Самоізоляція англійського футболу: як це було і чим закінчилося?
