У першій половині 1980-их збірна Франції у Європі вважалася досить потужною силою.
Однак на чемпіонатах світу 1982 і 1986 рр. французів у принципових і видовищних поєдинках двічі у півфіналах зупиняли німці, і через це багаторічний лідер триколірних Мішель Платіні вже не міг претендувати на «Золотий м’яч».
Проте в інтервалі цих Мундіалів Платіні панував безальтернативно. Мішель став першим футболістом, якому вдалося тричі поспіль виграти «Золотий м’яч» у період 1983-85 рр. Три десятки років цей своєрідний рекорд вважався унікальним і абсолютно недосяжним, і лише лише Ліонелю Мессі вдалося спочатку повторити, а потім і «побити» це досягнення на один приз (2009-12 рр.). Однак від цього досягнення Платіні не стало менш легендарним, адже його гра в середині 80-их була справжнім чародійством.
Він народився 21 червня 1955 року у французькому місці Жеф. Його батько був італійського походження і грав у футбол на рівні аматорів. Отож, з боку сім’ї Мішель завжди відчував підтримку в своїх футбольних справах.
Уже в 17 років він підписав контракт з «Нансі» і в першому сезоні за цей клуб дебютував і навіть забив перші голи. Вже в наступному сезоні юний Платіні пробився до основного складу, а далі став одним з лідерів команди. Мішель, хоч і виступав у півзахисті, забивав більше багатьох форвардів. У сезонах 1974-78 рр. він відзначався на менше 25 разів за чемпіонат. Усього ж він зіграв за «Нансі» 215 ігор і забив 127 голів.
Заштатний «Нансі» не хапав зірок з нема, однак у 1978 році, за безпосередньої участі Платіні (7 голів у 10-ти матчах) виграв кубок Франції. Відчувалося, що Мішель переріс свою команду. Ще виступаючи за «Нансі» він з’їздив на не дуже вдалий для Франції Мундіаль 1978 року (3 матчі і гол чемпіонам світу аргентинцям), а у 1979-ому перейшов до більш потужного «Сент-Етьєна».
Там у партнерах вже були гравці збірної Франції. З «Сент-Етьєном» Мішель дебютував у єврокубках, де двічі доходив до чвертьфіналу Кубка УЄФА. За три сезони він зіграв нову команду у 145-ти матчах і забив 82 голи. У 1981-ому «Сент-Етьєн» виграв чемпіонат Франції, а Платіні вже цікавилися європейські гранди.
Та спочатку він поїхав на свій другий Мундіаль до Іспанії. Французи впевнено пройшли два групових раунди, але далі був той прикрий матч з німцями. Французи вели в рахунку 3:1 в додатковий час, але німці таки встигли зрівняти рахунок і виграли в серії пенальті.
Однак часу сумувати вже не було — Платіні перейшов до туринського «Ювентуса», де склав потужне атакувальне тріо з недавніми суперниками на чемпіонаті світу лідерами збірних Польщі й Італії — Бонеком і Россі. З такою атакою «Ювентус» став дуже грізною силою і за три наступні роки двічі виграв чемпіонат Італії, а ще здобув Кубок кубків і Кубок чемпіонів у 1985 р. (ту перемогу захмарила трагедія на стадіоні «Ейзель»).
Мішель Платіні тричі поспіль стає кращим бомбардиром чемпіонату Італії. За три сезони він забиває 82 голи. А ще виграє гонку бомбардирів у переможному розіграші Кубка чемпіонів і забиває єдиний гол у фіналі.
Вражає всіх Платіні і на домашньому чемпіонаті Європи 1984 р. На груповому етапі він забиває єдиний гол у ворота Данії, а потім робить два хет-трики поспіль (!) у ворота Бельгії і Югославії. Досі це просто унікальне досягнення на Євро.
Платіні не зупиняється і забиває вирішальний гол у додатковий час на 119-ій хвилині півфінального протистояння з португальцями — 3:2, а потім відкриває рахунок у переможному фіналі з іспанцями. Дев’ять голів у п’яти матчах!
У ті часи, звісно, ніхто не міг зрівнятися у таланті з Платіні, він грав дуже ефективно для команди і при цьому надзвичайно результативно. Отож, три «Золоті м’ячі» отримав справедливо. Здобув би й четвертий, але на заваді виявилися німці, які знову зупинили французів у півфіналі Мундіалю вже 1986 р. Як і чотири роки тому, Платіні забив на чемпіонаті світу два голи, але їх вистачило лише для бронзових нагород.
Влітку 1986 р. французькому майстру виповнився 31 рік, і за неписаними законами того часу варто вже було думати про завершення кар’єри. Мішель без особливого успіху зіграв ще один сезон за «Ювентус» і «повісив бутси на цвях».
Післяігрова кар’єра Мішеля Платіні була не менш яскравою. Він очолював збірну Франції на Євро’92, потім був одним з організаторів чемпіонату світу 1998 р. у Франції, і нарешті у 2007 р. очолив УЄФА. Потім ще двічі переобирався на цю посаду і був одним з кандидатів на виборах президента ФІФА.
Та корупційний скандал з фінансовими махінаціями завадив цим планам — Платіні був відсторонений від посади, відбув дискваліфікацію і нині входить до комітету професійних футболістів при УЄФА.
Читайте також:
Легенди футболу: володар «Золотого м’яча» 1982 року Паоло Россі
Коментувати