У 2000-ому в іспанському та й загалом європейському футболі вибухнула скандальна сенсація.
Мадридський Реал підписав одну з головних зірок свого одвічного конкурента Барселони Луїша Фігу, заплативши, так звану, клаусулу (максимальну ціну, обумовлену контрактом) у 62 мільйона євро. Це була величезна сума, як на ті часи, однак керівництво Реала знало, що робить. Фігу був справжньою людиною-оркестром ліній півзахисту команд, де він грав.
Він міг розпочати атаку дотепним гострим пасом, міг самотужки протягнути м’яча до воріт суперника, обігравши кількох захисників, а міг і завершити взяття воріт, при цьому добре виконував стандартні положення. Тому особливих вагань щодо суми у Реалу не було, і так Луїш став частиною команди «галактикос», а наприкінці 2000-го отримав «Золотий м’яч» кращого гравця світу.
Луїш народився 4 листопада 1972 р. у Лісабоні. Вже в 17 років дебютував за Спортинг, і грав у цій команді з 1991 до 1995 р. Майже всі п’ять сезонів Спортинг вигравав португальські нагороди (в основному, бронзові), здобув кубок Португалії.
Та особливо Луїшу вдалися два останні сезони за цей клуб, у яких він забив 15 голів. У 1995-ому його команда виграла срібло чемпіонату, а слава про молодого півзахисника, який вже 5 років грає за національну команду (в нього також був за плечима золотий для Португалії молодіжний чемпіонат світу, де він став кращим гравцем) вже гриміла по всій Європі.
Влітку 1995-го Фігу не змогли поділити італійські Ювентус і Парма. З’ясувалося, що Луїш підписав контракт з обома клубами і він отримав дворічний трансферний бан на Апеннінах. Отож, того літа Фігу підписала каталонська «Барселона», заплативши Спортингу 2,5 млн фунтів відступних.
П’ять сезонів у Барсі, і стільки ж у Реалі стали по справжньому зірковими. Рекорд Фігу в 106 гольових передач у Ла Лізі досі не побитий. З Барселоною він двічі виграв чемпіонат Іспанії, а також здобув Кубок кубків і Суперкубок Європи, а з «галактикос» також два чемпіонства, Кубок чемпіонів, Суперкубок Європи і Міжконтинентальний кубок.
Однак перехід з одного гранду в інший дався зовсім не просто. Перший приїзд до Барселони у складі Реалу став пеклом для Фігу. Ледь він вийшов на поле, як 98 тисяч глядачів почали свистіти й улюлюкати, і так тривало в кожному епізоді, де Фігу приймав м’яч. На трибунах була безліч плакатів зі словами: «Зрадник», «Іуда», «Заробітчанин».
Луїш не міг вкинути аут чи подати кутовий, у нього миттю летіло з трибун все, що потрапило під руку. У купі сміття, яке зібрали після гри, знайшли навіть свинячу голову. В наступні сезони прийом в Барселоні був уже не настільки «гарячим», однак уболівальники з Каталонії ніколи не пробачили йому цього переходу, і в будь-який момент намагалися про це нагадати. До того ж, Фігу так і не став до кінця своїм і для вболівальників Реалу…
Певною віддушиною в такому протистоянні стали для Луїша Фігу виклики до збірної, а вона з зірковим півзахисником у складі, вийшла на рівень результатів часів Еусебіу в 1960-их. На Євро’1996 португальці дійшли до чвертьфіналу, наступний чемпіонат Європи — півфінал, а далі домашній Євро’2004, який завершився фіналом.
У 2002-ому португальці вперше з 1986-го вийшли у фінальну частину чемпіонату світу, щоправда зупинилися вже на груповий стадії. Однак на чемпіонаті світу 2006-го команда Португалії з 33-річним капітаном Фігу програла лише в півфіналі французам, здобула бронзу і повторила досягнення команди Еусебіу. Фігу ж у 2006-ому завершив кар’єру в збірній, символічно передавши 7-ий номер наступному герою Португалії – Криштіано Роналду. За збірну Луїш зіграв 127 матчів (цей рекорд побив саме Роналду) та забив 32 голи.
На тому чемпіонаті світу Луїш Фігу грав уже будучи гравцем міланського Інтера. У 2005-ому завершився його контракт з Реалом і він, з 10-річною затримкою, таки переїхав до Італії. За Інтер він зіграв 4 сезони, до 37 років, вигравши чотири чемпіонських титули. Навесні 2009-го, коли Інтер вчергове став недосяжним для суперників у чемпіонаті, Луїш оголосив про завершення кар’єри і наприкінці травня зіграв свій прощальний матч. Цікаво, що вже наступного сезону, Інтер виграв Кубок чемпіонів…
Луїш непогано влаштувався після футбольної кар’єри. Окрім іншого бізнесу, він володіє мережею елітних ресторанів. Одружений зі шведською моделлю Гелен Сведін, яка народила йому трьох доньок. Із сім’єю мешкає у сільській місцевості у Швеції, а також — у Мілані. Він є учасником кількох благодійних проєктів, направлених на боротьбу з туберкульозом. У 2015-ому балотувався на посаду глави ФІФА, але зняв свою кандидатуру напередодні виборів, заявивши, що не хоче «абсолютної влади».
Читайте також:
Легенди футболу: володар “Золотого м’яча” 1999 року Рівалдо
Коментувати