Перший Чемпіонат світу з футболу відбувся у 1930 році. В якості країни-господарки цього турніру був обраний Уругвай, він же здобув і перемогу.
Як це було – передісторію турніру та його перебіг читайте нижче у матеріалі Тернополісу.
Від Олімпійських ігор до Чемпіонату світу
Наприкінці 19-го – на початку 20-го століття популярність футболу у світі стрімко зростала. Через те Міжнародний Олімпійський комітет включив цей вид спорту як показовий (без вручення медалей) у програму Олімпійських ігор 1900 і 1904 років. На Олімпійських іграх 1908 року футбол уже увійшов до списку офіційних видів спорту.
Але до футбольного турніру на Олімпійських іграх були допущені лише любителі. Відтак, уже на той час була потреба у проведенні подібних змагань серед професіоналів.
У 1904 році була створена ФІФА. Втім, спроба цієї організації провести Чемпіонат світу з футболу відразу ж на початку ХХ століття не увінчалася успіхом. Згодом, а трапилося це уже в 1914 році, ФІФА погодилася визнавати олімпійський турнір “чемпіонатом світу з футболу серед любителів” і взяла на себе відповідальність за проведення цих змагань.
Проте ФІФА визнала першим чемпіонатом світу з футболу серед любителів лише турнір 1924 року, у якому перемогу здобула збірна Уругваю. Уругвайці також здобули перемогу і наступних олімпійських змаганнях – у 1928 році.
За версією ФІФА, найсильнішою збірною світу 20-их років минулого століття вважається Уругвай, який двічі поспіль здобув перемоги на олімпійських турнірах. Інших світових змагань тоді просто не проводилося.
Втім, не всі погоджуються з цим твердженням, оскільки на той час у Європі стрімко розвивався професійний футбол. Футболісти, які мали на руках контракти з професійними клубами, не допускалися до олімпійських змагань і відповідно ряд європейських збірних на Олімпіадах були представлені далеко не найсильнішими складами.
Власне, суперечка щодо статусу футболістів на Олімпіаді спричинила конфлікт між ФІФА та МОК. Тодішній голова ФІФА Жуль Ріме був прихильником того, щоб професійних футболістів допускати до Олімпіади.
У 20-х роках минулого століття футбол став найпопулярнішим видом спорту на Олімпіадах і це спонукало ФІФА повернутися до ідеї проведення Чемпіонату світу з футболу серед професіоналів та поквапитися з організацією проведення першого такого турніру.
Відтак, у травні 1928 року ФІФА прийняла рішення про проведення Чемпіонату світу з футболу. За аналогом з Олімпійськими іграми такі змагання мали проводитися раз на чотири роки, але так, щоб вони не перетиналися з Олімпіадою. Перший Кубок світу з футболу серед професіоналів був запланований на 1930 рік.
Вибір країни-господаря
Заявки на проведення першого Чемпіонату світу з футболу подали п’ять країн – Італія, Іспанія, Нідерланди, Швеція та Уругвай.
Фаворитом у голосуванні був Уругвай, який виграв дві останні Олімпіади, а також зобов’язався спеціально до Чемпіонату світу 1930 збудувати новий стадіон на 90000 місць.
Усі європейські країни згодом відкликали свої заявки і господарем турніру таки було обрано Уругвай. До речі, свою обіцянку з побудови нового стадіону уругвайці, незважаючи на важку економічну кризу, і з незначним запізненням, але все ж таки виконали.
Учасники турніру
До участі у Чемпіонаті світу з футболу були запрошені усі країни, які були членами ФІФА. Також запрошення отримали британські збірні, які наприкінці 20-их влаштували демарш і вийшли зі складу ФІФА. Втім, Англія відхилила запрошення та відмовилася від участі, а слідом за нею також відмовилися Шотландія, Уельс та Північна Ірландія.
Європейські країни, які були членами ФІФА, також пасивно відреагували на заклик до участі у світовому чемпіонаті. Після персональних звернень Жуль Ріме зумів вмовити своїх співвітчизників французів, також найближчих сусідів – бельгійців. Згодом на участь у турнірі погодилися іще дві європейські країни – Югославія та Румунія. Зокрема, Ріме персонально домовився з футбольним керівництвом Румунії, щоб за гравцями збірної цієї країни, які поїдуть на турнір, збереглися робочі місця.
Отож, у підсумку від Європи на перший Чемпіонат світу з футболу поїхали лише чотири збірні – Франції, Бельгії, Румунії та Югославії. Причому, жодна із цих команд не була на той час серед фаворитів європейського та світового футболу.
Більшість європейських країн проігнорували цей турнір насамперед через далеку і занадто затратну дорогу – на той час у Південну Америку можна було дістатися тільки кораблем.
Північну Америку на ЧС-1930 представляли США та Мексика, а Південну Америку аж 7 країн – Аргентина, Бразилія, Уругвай, Парагвай, Чилі, Болівія та Перу.
Загальна кількість учасників становила 13 команд. Усі вони були розділені на 4 групи. У трьох групах було по три команди і лише в одній – чотири. Переможці чотирьох груп виходили у півфінал і продовжували боротьбу за Кубок світу, який по-іншому ще називають Кубок Жуля Ріме.
Усі матчі ЧС-1930 відбулися у столиці Уругваю Монтевідео на трьох стадіонах. Головною ареною турніру був новозбудований стадіон “Сентенаріо” (див. фото), на якому відбулося 10 поєдинків – 7 матчів групового етапу, обидва півфінали та фінал.
Фаворити турніру
Головними претендентами на перемогу у ЧС-1930 були команди Уругваю, Аргентини та Бразилії. Щоправда, у бразильців були суттєві організаційні проблеми, тож через внутрішні конфлікти збірну сформували фактично з футболістів одного штату.
Жодна з чотирьох європейських команд, які зголосилися для участі у першому Мундіалі, не була серед фаворитів. Доволі сильною серед них була збірна Югославії, але напередодні чемпіонату світу хорвати посварилися із сербами через перенесення штаб-квартири федерації футболу із Загребу до Белграду. У підсумку югославську команду представляли лише серби і в основному це були молоді спортсмени – середній вік команди становив 21 рік.
У США на той час була також достатньо сильна збірна, оскільки за неї виступало багато футболістів, які емігрували з Англії.
Перебіг турніру – груповий етап
Цікава особливість групового етапу – усі переможці груп здобули максимальну кількість очок на цій стадії турніру.
У групі А було 4 команди – Аргентина, Чилі, Мексика та Франція. Аргентинці здобули три перемоги і набрали максимальні 6 очок. За перемогу нараховувалося 2 очки, за нічию 1 і за поразку – 0. Чилійці на другому місці – 4 очки, французи фінішували третіми – 2 бали, і мексиканці четверті – 0 очок.
У групі В невеличка сенсація. Югослави у важкому матчі обіграли бразильців – 2:1. У другому матчі вони легко розібралися з Болівією – 4:0, і здобули перше місце у групі. Друге місце посіла Бразилія, здобувши перемогу над болівійцями також з рахунком 4:0. Болівійці фінішували третіми, не здобувши жодного очка.
У групі С Уругвай здобув перемоги на румунами та перуанцями і набрав 4 очки. На другому місці Румунія – 2 очки, і третє місце у Перу – 0 балів.
У матчі Румунія – Перу, який завершився з рахунком 3:1 на користь європейців, було забито найшвидший гол турніру (на 50-ій секунді), було перше вилучення, а також була проведена перша заміна. Щоправда, ця заміна була нелегальною. Регламентом змагань заміни були не передбачені. Але на той час на футболках гравців не було номерів і після пропущеного м’яча перуанці скористалися сум’яттям на полі і швидко провели заміну. Організатори змагань знали в обличчя лише найвідоміших футболістів, тож факт заміни так і не виявили. Однак ця заміна так і не допомогла команді з Південної Америки врятувати хід поєдинку.
У групі D перемогу святкувала збірна США – 4 очки, друге місце здобув Парагвай – 2 очки і Бельгія третя – 0 очок.
Півфінал
У півфіналі збірна Уругваю перемогла Югославію, а Аргентина агресивно і впевнено розібралася з командою США. Обидва матчі завершилися з однаковим рахунком – 6:1.
Втім, в обох поєдинках не обійшлося без скандалів. Аргентинці на шляху до своєї перемоги відзначилися грубою грою, а уругвайці один гол забили після пасу від поліцейського – м’яч вийшов за межі поля, але правоохоронець повернув його у гру, після чого господарі турніру забили гол і суддя його зарахував.
Матч за третє місце не проводився. За деякими даними він і не планувався, втім інші джерела стверджують, що югослави відмовилися від поєдинку за бронзу, оскільки були не задоволені суддівством у півфінальному матчі. Представники обох команд тоді отримали по бронзовій медалі.
У 1986 році технічний комітет ФІФА опублікував рейтинги команд у всіх попередніх Чемпіонатах світу і, за цими даними, на ЧС-1930, враховуючи додаткові показники, третє місце здобула команда США, а Югославія – 4-те.
Фінал
Фінал 1-го Чемпіонату світу з футболу відбувся 30 липня 1930 року у Монтевідео на новозбудованому 90-тисячному стадіоні “Сентенаріо”. За офіційними даними на матчі були присутні 68000 глядачів, за неофіційними – 90000. Серед них було від 10 до 15 тисяч аргентинців.
У фінальному поєдинку господарі поля першими відкрили рахунок – на 12-ій хвилині відзначився Пабло Дорадо. Однак аргентинці завдяки голам Пеусельє (20 хв) і Стабіле (37 хв.) іще до перерви зуміли не тільки відігратися, але й вийти вперед.
У другому таймі уругвайці більш агресивно атакували і забили три м’ячі – Педро Сеа (57 хв.), Сантос Іріарте (68 хв) і Ектор Кастро (89 хв).
У підсумку 4:2 і Уругвай здобув перемогу у 1-му Чемпіонаті світу з футболу. Наступного дня з нагоди цієї перемоги в уругвайців було оголошено свято, а в столиці Аргентини Буенос-Айресі розлючені фанати закидали камінням посольство Уругваю.
Замість резюме
Незважаючи не невелику кількість учасників та деякі організаційні промахи, ЧС-1930 пройшов в цілому успішно. Особливо, якщо брати до уваги фінансовий аспект.
На матчах побували близько 500000 вболівальників, завдяки чому ФІФА отримала дохід у 233000 уругвайських песо, що на той час було еквівалентно 255000 доларів США.
Переможцем першого Мундіалю став Уругвай, але чи вдалося б їм здобути золото, якби у турнірі брали участь збірні Італії, Угорщини, Чехословаччини та Англії? Питання доволі риторичне, але і на наступних Мундіалях з різних причин також були відсутні сильні команди, які могли б втрутитися у боротьбу за медалі.
Про те, як відбувалися наступні світові чемпіонати, читайте у наших наступних випусках.
