У 1982-ому приз кращому гравцю Європи і світу виборов італієць Паоло Россі.
З шістьма голами він був кращим бомбардиром чемпіонату світу, де Італія стала чемпіоном, кращим його гравцем, а згодом і кращим гравцем року.
В тому не було б нічого дивного, якби не факт, що першу третину року він ще був дискваліфікований, а у перших чотирьох матчах Мундіалю не відзначився жодного разу. Той виступ на чемпіонаті світу був наче символом всієї його кар’єри — яскравим спалахом, який швидко згас.
Паоло Россі народився 23 вересня 1956 року в Прато і був вихованцем академії «Ювентуса». Вже у 16 років його залучали до основного складу «Старої Синьойори», однак за перші три сезони він зіграв лише три матчі в кубку Італії, після чого розпочався період його орендування — до «Комо», «Віченци» і «Перуджі». У складі «Віченци» в сезоні 1977/78 рр. молодий Паоло став кращим бомбардиром чемпіонату Італії, забивши 24 голи у 30-ти матчах.
Паоло був одним з найталановитіших футболістів Італії тих часів, і у 21 рік поїхав у складі збірної на свій перший Мундіаль 1978 року, маючи лише два матчі в складі головної команди (до того він забив 5 голів у 10-ти іграх за «молодіжку»). Той чемпіонат (а Італія посіла там четверте місце) він може занести собі до активу, адже пробився до основного складу команди, забив три голи, у тому числі й єдиний м’яч у важливому матчі з австрійцями на другому груповому етапі.
Видавалося, що кар’єра Паоло складається якнайкраще, та біда прийшла — звідки не чекали. Наприкінці 1979 року в Італії виник скандал, пов’язаний з договірними матчами, до яких доклалася місцева мафія. У ньому виявився замішеним і Паоло Россі, на той час гравець «Перуджі». Вирок суддів був жорстким — трирічна дискваліфікація нападника, яка після апеляції була скорочена до двох років…
Так, у свій найкращий період кар’єри Паоло опинився поза футболом. Він навіть кілька місяців провів за гратами. Отож, домашній для італійців Євро 1980 року він, звісно, пропустив…
Підтримувати форму самотужки було дуже складно, і у 1981 році ще дискваліфікованого Россі знову «перепідписав» «Ювентус».
Термін дискваліфікації завершувався лише за місяць до старту Мундіалю 1982 року. І хоч Паоло був без ігрової практики протягом двох років, тренерський штаб італійців таки включив його до команди на чемпіонат світу, причому, як гравця основного складу.
Россі довелося набирати форму вже в ході чемпіонату. Італія вийшла з групи дуже важко, після трьох нічиїх, Россі жодного разу не відзначився. Потім була важка перемога над аргентинцями на старті другого групового раунду, проте для виходу в наступне коло потрібна була перемога і над бразильцями, які на той Мундіаль привезли одну з найсильніших за останні роки команду. І у грі з нащадками Пеле Паоло «прорвало», він зробив хет-трик, а італійці перемогли — 3:2.
Потім був ще дубль у ворота потужної Польщі з Бонеком і перемога в півфіналі — 2:0. А далі дуже важливий гол у фіналі в ворота німців на 57-ій хвилині, який і започаткував підсумкову перемогу — 3:1. Отож, за місяць Паоло з всіма забутого вигнанця став кращим гравцем світу й головним героєм країни!
З Россі у складі, який в Турині склав тріо з суперниками на рівні збірних французом Платіні і поляком Бонеком, «Ювентус» перетворився на дуже грізну силу. Протягом 1982-85 рр. клуб двічі виграв чемпіонат Італії, а також кубок кубків і, наче вишенька на торті, Кубок чемпіонів 1985 р. Той матч («Ювентус» — «Ліверпуль» — 1:0), на жаль, було захмарено трагедією на брюсельському стадіоні «Ейзель», коли обвал стіни в результаті хуліганських дій британських уболівальників забрав життя 39 уболівальників, а сотні людей отримали травми.
Після того зіркового періоду кар’єра Паоло Россі, на жаль, вже не була такою яскравою. У сезоні 1985-86 рр. він грав за «Мілан» і забив лише 2 голи в 20-ти матчах. А сезон 1986-87 рр. провів у «Вероні» (20 матчів, 4 голи). Россі поїхав на чемпіонат світу 1986 р., але вже в якості резервіста і жодного разу навіть не вийшов на поле.
Такі «сіренькі» результати змусили Паоло завершити кар’єру у неповний 31 рік. Він вирішив не поєднувати свою долю з футболом, а зайнявся підприємництвом і мав успіх. Нині Паоло 64 роки і він володіє низкою ферм-виноградників, а також фірмою нерухомості.
Читайте також:
Легенди футболу: дворазовий володар «Золотого м’яча» Карл-Гайнц Румменігге
Коментувати
