Феномен Рівалдо у світовому футболі – типовий приклад гравця, який пізно розкрився.
У віці, коли Роналдо здобув «Золотий м’яч», Рівалду щойно пробивався до «основи» команд нижчих бразильських дивізіонів. Проте дуже швидко його кар’єра пішла стрімко в гору, щоб у 1999-ому дійти піку для будь-якого професійного гравця у футболі — у жорсткій боротьбі з Девідом Бекхемом і нашим Андрієм Шевченком Рівалду визнали переможцем номінації на «Золотий м’яч».
Рівалдо (Рівалду) народився 19 квітня 1972 р. у Паулісті, що у бразильському Пернамбуку. Перший професійний контракт підписав з клубом Санта Круз, але у 20-річному віці так і не зміг пробитися до його «основи». Рівалду перейшов до клубу з нижчих дивізіонів Можи Мірін, де став лідером команди. Пройдуть роки і Рівалду викупить цей клуб, а тоді він став його шляхом на гору.
Молодим нападником зацікавилися спочатку Корінтіанс, а потім і Палмейрас, де він розкрився повною мірою і забивав у кожному другому матчі, здобувши титул чемпіона Бразилії. Наступним етапом кар’єрної драбини мала стати Європа.
У середині 1990-их «Депортиво» із Ла-Коруньї являло собою доволі потужну силу в Іспанії. А прихід Рівалду у 1996 р. ще й зміцнив цю команду. У перший же сезон у Ла-Коруньї він забив 21 гол, а «Депортиво» в останньому турі вирвало бронзові нагороди у «Бетиса».
Контракт 25-річного Рівалду відразу викупила Барселона за божевільні, на той час, понад 20 мільйонів доларів. З потужним ударом, чудовим дриблінгом і пластичною технікою, не зважаючи на високий зріст, його брали на заміну співвітчизнику Роналдо, який ще за більші гроші перейшов до «Інтера». І Рівалду відразу став лідером нової команди. Хоча на початках все складалося не зовсім вдало — саме восени 1997-го Барса, наприклад, двічі програла київському Динамо з загальним рахунком – 0:7.
Однак наприкінці сезону «Барселона» святкувала перші за чотири роки золоті нагороди чемпіонату Іспанії, а в активі Рівалду було 28 голів за клуб. І у червні 1998-го Рівалду поїхав на свій перший чемпіонат світу в складі збірної Бразилії, яка там здобула срібні нагороди, програвши у фіналі французам з Зіданом. Рівалду забив там у групі мароканцям, потім зробив дубль у чвертьфіналі з Данією, а ще реалізував післяматчевий пенальті у півфіналі з голландцями.
Наступного сезону «Барса» знову виграла чемпіонат, а Рівалду забив уже 29 голів. Влітку Бразилія безапеляційно тріумфувала на Копа Америка, де кращими голеодорами були Роналдо і Рівалду (по 5 забитих м’ячів з 17-ти бразильських).
А далі був старт нового чемпіонату Іспанії та нової Ліги Чемпіонів, де Барселона виграла два групових турніри, а Рівалду у підсумку забив 10 голів. Успіхи 1999-го в повній мірі й оцінили у «Франс Футбол», вручивши Рівалду «Золотий м’яч». Суперники, щоправда, того року були достойні — Бекхем із МЮ з легендарним фіналом Ліги Чемпіонів проти Баварії, і Шевченко із феєричного київського Динамо Лобановського з суперрезультативним дебютом за Мілан. Однак переміг таки Рівалду!
Далі виступи Барселони пішли на спад, хоча Рівалду і далі регулярно забивав (у сезоні 2000/01, наприклад, відзначився 36 разів). Однак у наступному сезоні він посварився з тренером Луї Ван Галем, зіграв у чемпіонаті лише в 20 іграх і перейшов до Мілану.
Рівалду не зовсім вписався у зіркову компанію «міланезе», який був на піку готовності. У сезоні 2002/03 рр. «Мілан» виграв Кубок чемпіонів та кубок Італії, а 31-річний Рівалду зіграв у торішній Лізі Чемпіонів у 13-ти поєдинках, забивши два голи. Ще 6 голів він забив у чемпіонаті Італії.
Наприкінці осені 2003-го він повернувся до Бразилії. Зіграв сезон за Крузейро, причому, не зважаючи на поважний вік, забив за сезон 21 гол. Між тим, у грецькому «Олімпіакосі» вирішили, що великому футболісту зарано завершувати кар’єру і запросили його до свого складу. В «Олімпіакосі» Рівалду виграв три чемпіонства за три роки, регулярно грав у Лізі Чемпіонів, і вже навіть у зрілому віці забив 43 голи.
Кондиції дозволяли, і Рівалду ніяк не хотів «вішати бутси на цвях». У 2007-ому йому вже було 35, але бразилець пограв ще за АЕК, узбецький Будьонкор (у 2009-ому навіть став кращим бомбардиром Узбекистану). А потім результативно грав ще в Бразилії і… Анголі. Нарешті в 2014-15 рр. він епізодично з’являвся в складі клубу «Можі-Мірім», вже будучи його президентом.
Нині Рівалду 48 років, він й далі у чудовій формі, зберігаючи фігуру, ніби з давньогрецької скульптури. Його син Рівалдіньо — також професійний футболіст і нині грає у Східній Європі — нещодавно подарував внука Даві, однак поки «дідусь», зважаючи на щоденні багатогодинні заняття спортом, для Рівалду — лише статус…
Читайте також:
Легенди футболу: володар “Золотого м’яча” 1998 року Зінедін Зідан
Коментувати
