Італійська Серія А ще років 15 тому вважалися чи не найсильнішою лігою Європи та й світу.
Достатньо згадати, що, наприклад, у півфіналах Ліги Чемпіонів 2003 р. трьома з чотирьох учасників були італійські команди (з Італії тоді були й обидва фіналісти).
Нині про такі досягнення в Італії можуть тільки мріяти — там програли боротьбу за грошові спонсорські потоки Англії й Іспанії, однак зберігають впевнену позицію в топ-4 європейських чемпіонатів, сподіваючись колись повернути й лідерство.
Історія
Перший чемпіонат Італії відбувся у 1898 році, а першим чемпіоном стала Дженоа, яка виграла й наступні два чемпіонати. А загалом цей клуб був чемпіоном у семи початкових першостях аж шість (!) разів. Всього ж у Дженоа (а цю команду, нагадаємо, донедавна тренував Андрій Шевченко) 9 чемпіонських титулів, щоправда останній з них — у 1924 році.
Відзначимо й ще один феномен початків чемпіонату Італії — клуб Про Верчеллі вигравав першість з 1908 до 1922 року аж сім разів. Нині ж про колишню велич цієї команди залишилися тільки спогади — клуб посідає 11 місце в групі А Серії С (третього італійського дивізіону).
Приблизно з 1930-их лідерство в Італії міцно захоплює «велика трійця» Ювентус, Інтер і Мілан, а чемпіонства інших клубів стають епізодичними. Проте за всю історію чемпіонати Італії вигравали аж 16 клубів і 8 — понад 2 рази.
Рекордсменом Італії є туринський Ювентус, який перемагав 36 разів. Перше чемпіонство “Старої Синьори” датоване 1905-им роком, а попередній раз — 2020 р.
19 титулів у Інтера, який є діючим чемпіоном, а вперше виграв у 1910 р. 18 разів чемпіонат виграв Мілан — він тріумфував у період 1901-2011 рр.
9 разів, як вже зазначали, перемагала Дженоа, по 7 — Торіно, Болонья і Про Верчеллі. Триразовий чемпіон Рома, дворазові — Наполі, Лаціо і Фіорентина. По одному разу першість вигравали Кальярі, Сампдорія, Казале, Новезе і Еллас Верона.
Відзначимо і два темних періоди в історії Серії А, пов’язані з корупцією і договірними матчами. Перший скандал стався у 1980-ому, і внаслідок нього Мілан відправили у Серію В, а ще на 6 клубів наклали різноманітні покарання. А відносно нещодавно — у 2006-ому — в італійський футбол знову втрутилися карабінери. Тоді вже найбільше постраждав Ювентус, який позбавили двох чемпіонств, і також відправили в Серію В. Крім того, кільком клубам відмінусували очки в наступному сезоні, а Мілан спочатку відсторонили від Ліги Чемпіонів, але потім грати дозволили, проте він мусив проходити відбіркові матчі.
Сучасність
У нинішній Серії А, а так вищий дивізіон називається з сезону 1929/30 рр., грають 20 команд. Вони розігрують чемпіонство у два кола, тобто кожен клуб має зіграти по 38 матчів. Система нарахування очків стандартна — за перемогу 3 пункти, за нічию — 1, за поразку — 0. Чемпіоном стає команда, яка набирає найбільше очок.
Нині у чемпіонаті зіграно перше коло і команди після різдвяної паузи уже встигли провести по 2 матчі. У турнірній таблиці лідирує торішній чемпіон Інтер, якого переслідує Мілан. А ось незмінний лідер попередніх років Ювентус (був чемпіоном протягом 2012-20 рр.) вже відстав від чемпіона на 9 очок і наразі посідає лише 5-те місце у турнірній таблиці.
Єврокубки
Клуби Італії сумарно виграли 12 Кубків чемпіонів. Найбільше трофеїв — 7 — у Мілана. Це другий результат у Європі. Він вигравав найпрестижніший європейський кубок у 1963, 1969, 1989, 1990, 1994, 2003, 2007 рр. Ще чотири рази міланці грали в фіналах, але невдало. Три кубки чемпіонів у Інтера (1964-65, 2010 рр.), два — у Ювентуса (1985, 1996 рр.).
В активі італійців також 7 Кубків володарів кубків (цей турнір розігрувався з 1960-го до 1999 рр.). Два трофеї виграв Мілан (1968, 1973 рр.), по одному: Фіорентина (1961 р.), Сампдорія (1990 р.), Парма (1993 р.), Ювентус (1984 р.), Лаціо (1999 р.).
Третій єврокубковий трофей — Кубок УЄФА, який тепер має назву Ліга Європи — італійські клуби вигравали 9 разів. По три трофеї у Інтера (1991, 94, 98 рр.) і Ювентуса (1977, 90, 93 рр.), два виграла Парма (1995, 99 рр.), а ще один Наполі (1989 р.).
Нині Італія розмістилася на третій сходинці таблиці клубних коефіцієнтів УЄФА, звідки її намагається витіснити Німеччина. Проте різниця складає понад 2 бали (або 14 очків клубів).
Позиція в топ-3 таблиці коефіцієнтів дає можливість Італії виставити 7 клубів у єврокубках: чотири — у Лізі Чемпіонів (всі — на груповому етапі), два — у Лізі Європи (обидва на груповому етапі) і один в Лізі конференцій (подолав останній раунд відбору і пробився до групового етапу).
Та боротьбу за євротрофеї з цієї сімки ведуть вже шість італійських клубів. Причому в 1/8 фіналу Ліги Чемпіонів сезону 2021/22 рр. боротимуться лише Інтер і Ювентус. Аталанта перемістилася до плей-офф Ліги Європи, куди з групового етапу також пройшли Наполі і Лаціо. А ось Мілан посів 4 місце в групі Ліги Чемпіонів і вибув із єврокубків. Подолала групову стадію Ліги конференцій столична Рома і тепер зіграє в плей-офф.
Наші в Італії
В Італії традиційно не багато українських легіонерів. З кінця 1980-их, коли відкрилися радянські кордони, лише дев’ятеро українців зіграли бодай один матч у Серії А. Безумовним рекордсменом є, звісно, Андрій Шевченко, який грав у Мілані протягом восьми сезонів. Нині ж Шевченко є українським дебютантом уже в тренерському цеху Серії А.
Свою сторінку слави в італійській першості нині пише й Руслан Малиновський в Аталанті, який менше, ніж за два сезони вийшов на друге місце серед українських легіонерів, а нині стрімко наближається до гросмейстерської позначки у 100 матчів.
А починалася італійська епопея для українців з п’ятимільйонного (божевільна сума на кінець 1980-их) трансфера Олександра Заварова з київського Динамо в туринський Ювентус. Заварова брали в пару до триразового володаря «Золотого м’яча» француза Мішеля Платіні, але динамівець з багатьох суб’єктивних і об’єктивних причин не заграв на свою повну силу. Проте це все одно дозволяє йому довгі роки залишатися у топ-трійці українських легіонерів у Серії А.
Топ-10 українських легіонерів у вищому дивізіоні чемпіонату Італії (проведені матчі і голи):
- Андрій Шевченко (Мілан – 1999-2006, 2008/09) – 129 (127).
- Руслан Маліновський (Аталанта – 2019-2021) – 87 (20).
- Олександр Заваров (Ювентус – 1988-90) – 60 (7).
- Олексій Михайличенко (Сампдорія – 1990/91) – 24 (3).
- Євген Шахов (Лечче – 2019/20) – 24 (1).
- Сергій Ателькін (Лечче – 1997/98) – 16 (3).
- Віктор Коваленко (Аталанта, Спеція – 2020-22) – 13 (1).
- Василь Прийма (Фрозіноне – 2015/16) – 5.
- Олександр Яковенко (Фіорентина – 2013/14) – 3.
Читайте також:
“Баварія” та її конкуренти: хто є хто у чемпіонаті Німеччини з футболу
Коментувати
