Проходячи повз центральний автовокзал, завжди помічав людей зі стосами купюр в руках.
А коли опинявся зовсім близько від них, то чув характерне “конспіративне”: ” Шо міняєм? Долари, євро, долари, євро, рублі, злоті…”. Не перевелися вони і тепер. Напевно, і війна нездатна вплинути на це “священнодійство”. Хоча останнім часом їх, доводилося чути, трохи притиснули…
Цієї професії не знайти в переліку найбільш затребуваних, що публікується на різних сайтах. Немає її й серед тих, що їх пропонує біржа праці для безробітних. Плинності кадрів у ній теж ніби не спостерігається – здебільшого бачиш одні й ті ж обличчя.
Вочевидь, завоювати право займатися нею нелегко і недешево, але коли вже пробиваєшся в це середовище, то затримаєшся в нім надовго. Ця робота ніби й відкрита і водночас – таємнича, огорнута мережею різноманітних зв’язків і, як засвідчує кримінальна хроніка, не позбавлена професійних ризиків. Говорячи про останні, маю на увазі не вистоювання годинами в будь-яку погоду на одному місці (сприятливе середовище для усіляких варикозів, остеохондрозів та інших “-озів”). І не певну нервову напругу – ану, раптом якась облава…
Ніби все й “схвачено”, але – спробуй вгадати, що може статися в цій важкопрогнозованій країні завтра, що збреде у голову високому начальству… Є й суттєвіші загрози – коли отаких трудівників валютного ринку перестрівають в не дуже людних місцях хлопці міцної статури й переконливо та без особливих сентиментів пропонують виявити “соціальну солідарність” – поділитися заробленим тяжкою працею. Або ж – і зовсім звільнитися від цього тягаря.
Нічого не вдієш – свої тіньові сторони є практично в кожній професії. Ця ніби не зафіксована в Кодексі законів про працю. Офіційно її не існує. Але люди, які щодня годинами вистоюють на відомому всім місці – не віртуальні гуманоїди і не привиди. Вони – з такої ж плоті, кісток і крові, як і інші, тобто цілком реальні й конкретні індивіди. І якщо вони так прив’язані до своєї роботи, це означає, що вона не зовсім погана з точки зору вигоди. Вочевидь, не лише для них…
Автор: Ігор ДУДА
Читайте також –
Поїздка з випробуванням на міцність
Коментувати