Ми розвиваємося у правильному напрямі, тобто, прогресуємо, чи деградуємо?
Не беруся судити категорично, але з численних повідомлень про те, як відбувається у нас мобілізація, вимальовується, скажімо так, не дуже втішна картина…
Далі – здебільшого цитування осіб і органів, причетних до нашумілого останнім часом у соцмережах випадку – із збереженням стилю:
“Після інсульту і з купою хвороб мого батька запакували в бус ТЦК. На нього подивитись — тут ВЛК не треба, батько дуже хворий, навесні переніс інсульт, два зуба на весь рот, здоров’я не має, купа хронічних хвороб, вживає алкоголь вже років 30… У нас є інформація, що він вже в сусідній області на полігоні”, — повідомила донька 54-річного мобілізованого.
Ситуація майже схожа на ту, що описана у “Пригодах бравого солдата Швейка” (пригадуєте, як там сувора лікарська комісія розправлялася із “симулянтами”, які одразу ж видужували?). Однак із відповіді ТЦК постає дещо інша картина: “ Повідомляємо, що гр….. був призваний на службу в ЗСУ за мобілізацією…у добровільному порядку пройшов ВЛК, скарг та претензій не має, про що підтвердив особисто і письмово…Він має свідому активну громадську позицію, патріотично налаштований щодо участі чоловіків у протистоянні російській агресії та службі в ЗСУ і самостійно та добровільно зробив свій вибір”.
Можна, звісно, поцікавитися, наскільки вплинуло на самостійний і добровільний вибір новоспеченого рекрута “люб’язне запрошення” проїхатися (безкоштовно!) в бусі в ТЦК. Можна зробити скидку на емоційність його доньки. А можна ще навести дві діаметрально протилежні цитати з соцмереж. Перша – ідеально свідома й патріотична:
“Люди, що з вами? Невже не відчуваєте своєї відповідальності перед Батьківщиною, не хочете її захищати? Чому хтось має третій рік захищати вас, вашу родину, ваші маєтки, а ви- відпочивати, спати в своєму ліжку, бути біля сім’ї?”.
Справедливий крик душі? Так. А от далі думка, позбавлена зайвих емоцій – суто раціональна:
“Розформуйте одіозний ТЦК, оскільки він дискредитував себе…Введіть виключно добровільний рекрутинг, платіть 400 тис. за підписання контракту, багато за службу, за поранення. Мотивуйте знижками на землю, квартири, пільгами… Цивільні, які не хочуть воювати, нехай платять великі податки, з яких виплачуватимуть зарплату військовим. На неї ж має йти значна частина західної допомоги. Спроба зробити в 21 сторіччі рабство в Україні ні до чого хорошого не приведе. Якщо Україна буде ставитися до українців гірше, ніж росія, ніхто не піде воювати…Існуюче в ТЦК рабство – це шлях до знищення України”.
Жорстко? Неприємно для чиїхось очей і вух? Можливо. Шкідливо, виходячи з національних інтересів? Та, як сказати… Особливо з позиції поставленого на початку запитання: ми прогресуємо, чи деградуємо?
Автор: Ігор ДУДА
Читайте також –
Тепловізійний приціл новий вимір у точності стрільби
Коментувати