Після розвалу СРСР рівень українського футболу буквально за 2-3 роки впав, напевно, на найнижчу позначку за всю історію.
Клуби регулярно вибували на ранніх стадіях єврокубків, збірна з тріском провалилася у відборі до Євро’96. І саме в ті смутні часи Україна отримала свого найбільшого футбольного таланта Андрія Шевченка.
Він народився 29 вересня 1976 р. у с. Двірківщина, що під Києвом, і вже з самого дитинства проявив себе талановитим нападником. У 14 років став кращим бомбардиром міжнародного турніру у Великобританії, у 16 — був кращим бомбардиром першолігового «Динамо-2», а у 18 за Шевченка вже «билися» відразу три збірних України – національна, олімпійська (молодіжна) та юніорська.
Однак найяскравіше талант Андрія Шевченка проявився після повернення до «Динамо» Валерія Лобановського. Починаючи з сезону 1997/98 рр. Андрій демонструє чотири феноменальні роки, забивши за цей період 129 голів за клуби (по два сезони в «Динамо» і «Мілані») і 18 – за збірну!
Восени 1997-го Андрій робить хет-трик на виїзді в грі з «Барселоною» (!), а «Динамо» того сезону доходить до чвертьфіналу Ліги Чемпіонів. А ще за рік лише через невезіння кияни вибувають у півфіналі головного турніру Європи, уступивши один гол «Баварії». До речі, з уходом Шевченка «Динамо», наче за інерцією, продовжувало доволі успішні виступи у Лізі Чемпіонів, але на рівень топ-команд уже не виходило. В команді-зірці, яку створив Лобановський, таки була своя беззаперечна зірка…
Проте для Шевченка вже розпочалася зовсім інші історія — влітку 1999-го Андрій опинився в італійському «Мілані». Апеннінці не пошкодували за Шевченка божевільні, на той час, 25 млн. дол. Щоб підкреслити вагомість цієї суми, зазначимо, що феноменального «зубастика» Роналдо, володаря «Золотого м’яча», за два роки до того «Інтер» купив у «Барселони» за 30 мільйонів…
Тоді були певні побоювання, чи заграє Шевченко у Європі. Наприкінці 1980-их ціла когорта «золотої команди» київського «Динамо» перейшла у європейські клуби, однак заграти там на звичному рівні, фактично, ніхто не зумів. На Шевченку ця тенденція закінчилася – він почав забивати за «Мілан» відразу, і перший свій чемпіонат завершив з 24-ма голами у 32-ох матчах, а ще 4 результативні удари здійснив у чотирьох кубкових зустрічах.
Наступний сезон Шева знову починає блискуче – чотири голи у протистоянні з загребським «Динамо» виводять «Мілан» до групового раунду Ліги Чемпіонів, а там Шевченко забив ще п’ять. Паралельно андрій «підтягує» збірну України (чого вартий його пам’ятний гол росіянам у Москві), але національній команді не вистачає дещиці – вона вилітає у плей-офф і на Євро’2000, і на Мундіаль’2002. Очевидно, що успіху національної команди не вистачає Шевченку і в опитуванні «Франс Футбол» – у 1999 і 2000 рр. він двічі бере «Бронзовий м’яч», а потім ще двічі опиняється в топ-5 опитування на «Золотий м’яч».
У двох сезонах 2001-2003 рр. Шевченко не демонструє вже звичний рівень результативності через травми, але український нападник відновлюється до фіналу Ліги Чемпіонів 2003 р., в якому «Мілан» перемагає «Ювентус» в серії пенальті, і саме Андрій влучно виконує вирішальний удар.
У сезоні 2003-04 рр. Шевченко знову забиває за «Мілан» 29 (!) голів, стає кращим бомбардиром Серії А і вперше виборює «Скудетто». Восени збірна України дуже вдало стартує в кваліфікації до Мундіалю’2006, а Шевченко робить дубль на полі головного конкурента —Туреччини. Того року європейський футбол був не дуже яскравим, домінували захисні моделі — у Лізі Чемпіонів перемогло «Порту» Моуріньо, а на Євро збірна Греції. Отож, журі «Франс футболу» вирішило, що найяскравішим гравцем року був таки Андрій Шевченко, який давно «стояв у черзі» за призом. І «Золотий м’яч» вручили йому.
Наступні два сезони Андрій знову проводить напрочуд результативно, забивши 54 голи за «Мілан», з них 15 – у Лізі Чемпіонів. «Мілан» виходить у фінал найпрестижнішого європейського турніру 2005-го року, але програє в драматичному матчі «Ліверпулю» по пенальті. У 2006-ому міланці досягають півфіналу, де поступаються грізній «Барсі» (0:0 і 0:1).
І ось тут, на піку слави, Шевченко раптово змінює футбольні пріоритети і переходить до лондонського «Челсі» Абрамовича. Подейкують, що на рішення Андрія багато в чому вплинула дружина Крістен Пазік (з нею у Шевченка четверо дітей), але що зроблено те зроблено. Та ще до переїзду в Лондон Шева поїхав зі збірною України на чемпіонат світу 2006 р. Там Андрій був не в найкращих кондиціях, однак зумів двічі вразити ворота суперників, а Україна дісталася чвертьфіналу – найвище досягнення нашої команди за історію.
Період у «Челсі» склався не дуже вдало — Шевченко не був основним нападником команди, яка орієнтувалася на Дід’є Дрогба, хоча й зумів відзначитися 22 результативними ударами за два сезони. У підсумку він, транзитом через повернення у «Мілан», у 2009-ому опинився в київському «Динамо». Зірковий нападник-ветеран повернувся до Києва в самий розпал домінування «Шахтаря» — протягом трьох сезонів «Динамо» постійно займало другі місця і відзначилося лише здобуттям Суперкубку в 2011 р. У цих трьох сезонах Андрій відзначився за «Динамо» 30-ма голами.
Та найголовніше, що Шевченко зумів «дотягнути» до домашнього Євро’2012, і у першому ж матчі зі шведами відзначився дублем, а Україна перемогла 2:1. Той перфоменс для всієї країни, на жаль, став єдиним на тому чемпіонаті — Україна, не без «допомоги» суддів, не зуміла вийти з групи. І після останнього матчу на Євро проти англійців Андрій Шевченко завершив активну кар’єру гравця…
Поза футболом Андрій був не довго, на Євро’2016 він уже поїхав асистентом головного тренера збірної України Михайла Фоменка, а після провалу на тому турнірі сам очолив збірну. І поки його роботу в головній команді країни можна назвати вдалою — збірна піднялася в Лізі націй, вийшла на Євро’2021, а найголовніше демонструє видовищну і результативну гру. Ну що ж — успіхів тобі, Шево!
Читайте також:
Легенди футболу: володар “Золотого м’яча” 2003 року Павел Недвед
Коментувати