У неділю, 9 травня, на тиждень раніше запланованого терміну через підготовку збірної до Євро, фінішував ювілейний 30-ий чемпіонату України.
Через пандемію коронавірусу і затягнутий минулий чемпіонат він минув у рекордно короткі й аномальні терміни: перше коло – з 21 серпня до 13 грудня, а друге – з 13 лютого до 9 травня.
Ще однією особливістю стала мала кількість зіграних турів (тобто зіграних матчів кожною командою) – 14 учасників зіграли в два кола, що дало лише 26 турів, і востаннє таке було аж у 1990-их. У порівнянні з великими європейськими чемпіонатами, де грають 34-38 турів за сезон, український варіант – мізер, але це перехідний чемпіонат, і з наступної першості там гратимуть уже 16 команд й кількість турів збільшиться до 30-ти.
Нагадаємо, що торік чемпіонат відбувався за іншою схемою – 12 команд грали в два етапи, що дало 32 тури. Завершилися ті перегони феноменальною і рекордною різницею між лідерами – Шахтар випередив Динамо на 23 очки. І перед стартом нинішньої першості навряд чи хтось міг серйозно розглядати Динамо конкурентом донеччан. І навіть прихід до Динамо Мірчі Луческу не дуже змінив диспозицію в оцінці ситуації – мовляв, і Мірча уже не той, і можливості Динамо «не цукор». Однак не так сталося, як гадалося…
Чемпіонська гонитва
Стартову перемогу Динамо над Шахтарем у Суперкубку 3:1 за інерцією все ще розцінили, як випадковість. І динамівцям справді, багато в чому, пощастило – матч відбувався з перевагою гірників, а кияни фактично стовідстково реалізували свої нагоди на контратаках. Та згодом суперкубкова «пробуксовка» чемпіона перекинулася і на першість України.
У стартових п’яти турах Шахтар тричі зіграв внічию (якийсь час він навіть перебував на 7-ому місці в турнірній таблиці), а в сьомому турі втратив два очки вчетверте і за кількістю нічиїх уже повторив торішній свій результат. Динамо, між тим, на той момент, лише одного разу зіграло внічию і з четвертого туру (у перших трьох лідирувала полтавська Ворскла) захопило лідерство, яке вже не відпускало до фінішу.
У дев’ятому турі, восьмого листопада, на тлі спалаху коронавірусу у киян, відбулося перше протистояння Динамо і Шахтаря. Динамівці змогли виставити на гру лише 12 гравців, які, до того ж, перед тим зіграли важкий матчі Ліги Чемпіонів, отож, «гірники» взяли суперника, як то кажуть, «тепленьким» і розгромили – 3:0. Це востаннє посіяло сумніви у стабільному лідерстві киян – суперник наблизився на відстань одного очка, але вже в наступному турі знову зіграв внічию з Олександрією і відрив збільшився.
В останньому турі першого кола динамівці несподівано втратили очки з Колосом, а Шахтарю зарахували перемогу в матчі з Інгульцем (сільська команда не змогла підготувати стадіон до гри 13 грудня) і зимувати команди пішли з різницею в одне очко на користь Динамо.
Феноменальне друге коло Динамо
Друге коло Динамо провело просто блискуче. Кияни втратили очки, зігравши внічию проти Десни ще 21 лютого, після чого оформили феноменальну переможну серію. Шахтар же продовжував втрачати пункти, а в 16 турі вперше в сезоні, поступився луганській Зорі. Загалом березневий відрізок став провальним для «гірників», адже вони сенсаційно програли ще й ФК Львів.
Трішки покращити становище Шахтаря міг матч 17 квітня проти Динамо, але і його донеччани програли 0:1, після чого в чемпіонстві Динамо вже ніхто не сумнівався. Динамівці оформили золоті медалі за чотири тури до завершення першості, але і після цього втратили очки лише одного разу, зігравши внічию з Маріуполем. У підсумку динамівці виграли 20 матчів із 26-ти, п’ять разів зіграли внічию і одного разу поступилися, набравши 65 очків. Шахтар програв супернику 11 пунктів…
У цьому успіху безцінна роль Мірчі Луческу – за короткий час він, практично без жодного підсилення, сформував кістяк нового Динамо, поставив гру, підключив молодих гравців, і кияни просто знищили всіх суперників. Динамо Мірчі також після паузи пробилося до Ліги Чемпіонів, а потім і до 1/8 фіналу Ліги Європи. І тепер саме кияни, яких рік тому часом навіть не було в «основі», формують кістяк і збірної України Андрія Шевченка.
Шахтар же, склалося враження, трішки «прогавив» зміну поколінь. Ще торік у деяких матчах відчувалося, що досвідчені лідери команди Тайсон, Марлос, Степаненко, П’ятов часом «не тягнуть», а в цьому сезоні це явище проявилося відчутніше. Гідної ж зміни поки не видно.
До того ж на виступі позначилася епідемія травм і хвороб, скандальна історія з переходом Тайсона до Бразилії, та й тренер Луїш Каштру виявився не достатньо фаховим. Світлою плямою у сезоні були хіба що дві дивні перемоги над мадридським Реалом, а також нічия у фінальній битві за вихід з групи Ліги Чемпіонів з італійським Інтером, які показали справжній потенціал Шахтаря.
У наступному сезоні єврокубків Україна востаннє виставить свого чемпіона Динамо напряму в груповому етапі Ліги Чемпіонів (з сезону 2022/23 чемпіону також доведеться проходити сито кваліфікації), Шахтарю ж доведеться пройти два кола відбіркових змагань.
Інше єврокубкове коло
Уже не один сезон третьою силою в Україні має стати луганська Зоря, але луганчанам, для боротьби з лідерами, не вистачає стабільності. Так було й торік, так сталося і цього сезону. Зоря видала кілька дуже сильних матчів, як то перемога над Шахтарем, але ледь наближалася до двійки лідерів, як втрачала очки там, де, здавалося, не мала би.
З іншого боку – команда щосезону втрачає своїх лідерів (торік, наприклад, до Динамо з оренди повернувся кращий бомбардир Зорі Леднєв), але все ще продовжує демонструвати високий, як для української першості, рівень гри. Цього разу луганчани програли Шахтарю лише 4 очки, а в найближчого конкурента виграли дев’ять, отож, і надалі займають нішу бронзового призера. До того ж Зоря ще побореться з Динамо у фіналі Кубку України, який відбудеться у Тернополі 13 травня. У серпні Зоря свій єврокубковий шлях розпочне на стадії плей-офф Ліги Європи.
Знову в єврокубки пробився Колос. Протягом чемпіонату команду «трусили» кілька скандалів, серед яких виділимо ситуацію з Євгеном Селезньовим на зимових зборах (її так ніхто нормально і не пояснив), а також недавній п’яний дебош гравців Колоса у поїзді. Однак на виступ команди вони мало вплинули – Руслану Костишину вдалося вибудувати в команді гру, що ідеально підходить до виступу в українському чемпіонаті.
Колос тривалий час йшов турнірною дистанцією за межами єврокубкової п’ятірки, але в останніх чотирьох турах «застрибнув» на четверту сходинку і вже не упустив її. Не факт, щоправда, що з таким рівнем гри вдасться бодай задовільно виступити і в єврокубках, але побачимо.
Ще одним єврокубковим бійцем стала полтавська Ворскла, яка лише в останньому турі вирвала путівку до турніру у чернігівської Десни. Полтавчани також грають дуже нестабільно, як було зазначено раніше, саме вони лідирували у трьох перших турах чемпіонату, а до 12-го туру все ще йшли в трійці призерів.
А ось друге коло провели не так вдало і ледь не залишилися без єврокубків, коли опустилися на 6 місце за тур до завершення. Допоміг Маріуполь, який переміг Десну. У полтавців зіграний багаторічний склад, досвідчений тренер Юрій Максимов, отож, є всі шанси на прогрес, але поки чогось не вистачає.
Обидва наші клуби розпочнуть свої виступи в єврокубках уже в липні, але в новому турнірі – Лізі конференцій. Це третій єврокубок, нове дітище УЄФА, і наскільки він буде вдалим покаже час.
А ось Десна виявилася «шостою зайвою» цього сезону. Команда, яка 21 тур йшла на 3-4 позиції у чемпіонаті, в останніх п’яти матчах набрала лише два очки і програла всю боротьбу. Прикро також за ФК Олександрію, гравці якої, ходять чутки, вирішили «сплавити» головного тренера Володимира Шарана. Внаслідок цього команда з потенціалом боротьби за єврокубки програла три останні зустрічі і опустилася на 9-ту сходинку.
Перманентна «трясовина»
Інших учасників української Прем’єр-Ліги можна записати до її аутсайдерів (винятком є, хіба що, омолоджений Дніпро, який вийшов на непоганий рівень і у випадку збереження складу в наступному чемпіонаті може поборотися за путівку в єврокубки), які не проти «зрубати бабла» на договірних іграх наприкінці сезону. Складається враження, що їх головним завданням є максимально убезпечити себе від вильоту, щоб наприкінці сезону «здавати» очки тим, хто їх потребує більше.
Феноменальні результати матчів в кінцівці, у тому числі поступ львівського РУХа, можна списати саме на цю обставину. В останні сезони змінилася географія чемпіонату, до Прем’єр-Ліги, замість індустріальних фарм-клубів, вийшли самобутні команди з невеликих містечок і навіть сіл, які часом дають бій лідерам. Однак принцип «договірників» вбиває усі позитивні росточки, нівелює весь поступ вперед….
До того ж на чолі тих клубів нерідко стоять особи, яких влучно охарактеризували, «головами колгоспів» — амбітні «грошові мішки», які більше хочуть бачити «себе у футболі», ніж щось створювати для розвитку цього самого футболу. Отож, це шлях у нікуди, і приклад ФК Минай, який нині на грані розформування, красномовно про це говорить…
Бонус
ФК Минай у підсумку і посів останнє місце в чемпіонаті. Закарпатський клуб мав дуже важкий календар в останніх турах і програв п’ять матчів на фініші. Йому на зміну приходить трійка із першої ліги (наступного року в Прем’єр-Лізі гратиме 16 команд) – рівненський Верес, одеський Чорноморець і харківський Металіст 1925. Шанси на підвищення в класі зберігає ще й Агробізнес, але він, складається враження, вже і не дуже прагне до Прем’єр-Ліг: чи то фінансів не вистачає, чи якийсь інший чинник гальмує.
Однак справжнім бонусом для Прем’єр-Ліги має стати відродження харківського Металіста, який уже вийшов з другої до першої ліги під назвою ФК Метал. Ним опікується екс-президент Металіста Олександр Ярославський, який обіцяє відродити славу харківського футболу. У такому разі Металіст 1925 ризикує невдовзі отримати статус лише другої харківської команди, і швидко повторити долю ФК Харків, Геліоса чи, наприклад, Маяка, який ще колись грав з Нивою у другій лізі радянського футболу.
Рекорди чемпіонату
Найкращий бомбардир — Владислав Кулач (Ворскла) – 15 голів.
Найбільші перемоги — Динамо – Інгулець – 5:0, ФК Львів – Зоря – 0:5.
Найдовша переможна серія — Динамо – 9 матчів.
Найдовша серія без поразок — Динамо – 16 матчів.
Найрезультативніші матчі — Ворскла – Рух – 5:2, Олександрія – Інгулець – 4:3, Маріуполь – Інгулець – 4:3.
Роман КИПИБІДА
Читайте також:
У Тернополі на фінал Кубка України з футболу впустять на стадіон лише 3000 глядачів
Коментувати