Початок і середина 1970-их ознаменовані у європейському та й світовому футболі голландсько-німецьким протистоянням.
Не дивно, що у фіналі чемпіонату світу 1974 року зустрілися саме «помаранчеві» та Бундестім. Позначилася ця суперечка і на володарях «Золотого м’яча» — з 1970-го до 1976-го у боротьбу за головний індивідуальний приз європейського футболу окрім представників двох вищеназваних країн зумів втрутитися лише… Олег Блохін.
А розпочав цю зіркову плеяду Герд Мюллер — перший з п’яти німців, які здобували «Золотий м’яч». Герд залишив у футболі яскравий слід на тривалі десятиліття. Будучи невисокого зросту, і не маючи задатків швидкого бігуна, він володів феноменальним гольовим чуттям і вмінням буквально «вибухати» на короткі відстані, внаслідок чого на сантиметри випереджав захисників й забивав надзвичайно важливі голи. Мюллер був невисокого зросту і міцної статури, при цьому добре грав головою, прикривав м’яч корпусом і часто пробивав з-під захисника, чим заставав зненацька голкіперів.
У нього просто фантастичний гольовий рекорд за збірну Німеччини — 68 голів у 62-ох матчах, тобто понад один гол за гру. Рекорд результативності Мюллера в збірній тримався 40 років, поки його не побив Мирослав Клозе (витративши, до речі, на таку ж кількість голів удвічі більше матчів).
При цьому Герд Мюллер завершив виступи за збірну у 28 років (вирішив більше уваги приділити сім’ї), відразу після переможного для Німеччини чемпіонату світу 1974 року. У пам’ятному фіналі з голландцями Герд, у властивій манері на випередження, забив переможний гол, і збірна ФРН виграла — 2:1.
А народився Герд Мюллер 3 листопада 1945 р. у Нердлінгені — на окупованій, на той час, американцями території. Герд був молодшим із шести дітей в сім’ї, закинув школу і весь вільний час присвятив футболу.
У 1964-ому він перейшов до мюнхенської «Баварії», з якою пройшов шлях від регіональної ліги до гранда європейського футболу. «Баварія» часів Мюллера, Бекенбауера і Майєра — триразовий володар Кубка чемпіонів, чотириразовий чемпіон Німеччини та володар Міжконтинентального кубка. А сам Мюллер — семиразовий кращий бомбардир Бундесліги. У 427-ми матчах чемпіонату він забив 365 голів. А загалом за кар’єру (включаючи і три сезони в американському «Форт Лодердейл Страйкерс») — 604 голи у 685-ти матчах.
Уже в 1966-ому він дебютував за команду Німеччини, і виграв з нею «бронзу» чемпіонату світу 1970-го року (де забив 10 голів у 6-ти матчах), та золоті медалі Євро’72 і вищеназваного Мундіалю’74.
Саме його бомбардирський хист на чемпіонаті світу 1970-го року став вирішальним у голосуванні за «Золотий м’яч» того сезону. В опитуванні Мюллер випередив британця Боббі Мура та італійця Луїджі Ріву. Хоча протягом кар’єри Герд ще кілька разів опинявся у трійці номінантів на «Золотий м’яч» — у 1969-ому і 1973-ому посів третє місце, а у 1972-ому був другим.
Герд Мюллер дуже важко пережив завершення кар’єри у 1982-ому, розвівся з дружиною (у них є спільна донька), занадто захопився алкоголем. Друзі намагалися витягнути легенду з цього стану, однак марно. У 2015-ому він потрапив до будинку перестарілих, і страждає на хворобу Альцгеймера.
Читайте також:
Легенди футболу: володар «Золотого м’яча» 1969 року Джанні Рівера
