Уже не раз доводилося писати про брудну повінь побутової нецензурщини, яка щодня ріже слух.
Порятунку від неї немає – вона лунає і на вулицях міста, і на алеях парків, і в маршрутках, не кажучи вже про недільні футбольні баталії на дворових майданчиках, коли повітря стає просто густим від бридких матюків. Народ наш ніколи не страждав на позахмарний рівень культури і вихованості, а нинішній час із його непевністю і нервозністю лише примножує й без того немале число неадекватів. Причому – зовсім юного, безвусого віку, які, вочевидь, схильні самоутверджуватися саме таким чином.
Найперша реакція в подібних випадках: “І куди дивиться поліція?!”. Питання “І чого їх вчать в школі?” вже здебільшого не виникає. Отож, про поліцію. Виходжу з-під арки, що веде до міського управління МВС і бачу трьох її представників: двох бравих патрульних і одну миловидну дівчину, яка, вочевидь, здійснює функцію поліції діалогу. Наразі ж вона разом з іншим напарником слухає монолог свого колеги – достатньо звучний, щоб його можна було почути й випадковому перехожому:
– А він, мудак, в-бав йому в заднє колесо!
Почуте одразу ж нагадало заголовок в одній з газет середини 90-х: “Спершу нагрянули бандити. Потім приїхала міліція. Господарі різниці не помітили”. Якби не поліцейська уніформа, то цілком можна було подумати, що проходиш мимо якоїсь молодіжної зграї в підворітті.
Все ж спробую бути об’єктивним: другий поліцейський кинув на мене швидкий погляд, в якому, спасибі йому, читалася деяка ніяковість і відчуття незручності. Що, втім, не завадило його напарнику продовжувати свою розповідь зі специфічними вербальними одиницями – “для зв’язки слів”.
“А що ви хочете? Мііліція – це зліпок нашого суспільства, і вона хворіє на ті ж самі болячки, що й воно”, – бідкався колись один з керівників МВС. Реформованої поліції це, очевидно, стосується повною мірою. То що ж, виходить вже зовсім безнадійна ситуація і приборкати потік лихослів’я просто нікому? І залишається сподіватися, що зародиться і набере силу якийсь варіант українського “Талібану”, який почне утверджувати мораль і правопорядок розпеченим залізом? Здається, значна частина законослухняних громадян не дуже заперечувала б проти цього…
Автор: Ігор ДУДА
Читайте також –
Зізнання у злочині: купив два пучки черемші
