У 1972-ому збірна ФРН домінувала на європейському континенті, вигравши чемпіонат Європи і здолавши у фіналі збірну СРСР — 3:0.
Одним з «мозкових центрів» тієї команди був її капітан і центральний захисник Франц Бекенбауер. Наприкінці сезону йому заслужено вручили «Золотий м’яч», а через чотири роки він отримав цю нагороду вдруге.
Франца можна вважати, як казали колись, корінним мюнхенцем, адже він народився у цьому місті 11 вересня 1945 року (коли там була зона окупації США), і з ним пов’язана більшість його ігрової і пост-ігрової кар’єри. Цікаво, що Бекенбауер є вихованцем клубу «Мюнхен 1860», значно іменитішого у 1960-их від «Баварії», однак у 13 років потрапив до «баварців», і з ними пройшов увесь шлях нагору німецького і європейського футболу.
Він дебютував за основний склад «Баварії» у 18 років, причому грав спочатку у півзахисті (на цій позиції 20-річний Бекенбауер зіграв на першому своєму чемпіонаті світу 1966 року), а вже потім перейшов у центр захисту. Йому приписують створення на полі позиції «ліберо», адже Франц встигав і страхувати всіх гравців свого захисту, і вдало розпочинати атаки. Саме вміння набуті під час гри в півзахисті дозволяли йому віддавати філігранний «перший пас», який часом не лише загострював гру, а й виводив партнера безпосередньо на ударну позицію.
…Перший успіх до «Баварії» прийшов уже в 1967-ому, коли мюнхенський клуб виграв Кубок кубків. А потім пішло-поїхало — у 1969-ому «Баварія» перемагає в чемпіонаті, а з початку 1970-их уже домінує і в Німеччині, і в Європі. Мюнхенці виграють три поспіль першості своєї країни, і три рази поспіль здобувають Кубок чемпіонів. Феноменальне досягнення, яке підкорялося в Європі лише мадридському «Реалу». А Франц, між тим, чотири рази стає кращим футболістом Німеччини.
Паралельно Бекенбауер здобуває трофеї й за збірну — у 1970-ому він виграє «бронзу» на чемпіонаті світу, у 1972-ому стає чемпіоном Європи, у 1974-ому стає чемпіоном світу, а у 1976-ому лише у фіналі і по пенальті німці програють чемпіонат Європи чехам. В усіх цих виступах (а Бекенбауер зіграв за ФРН 100 матчів, і це досягнення зміг перевищити лише Лотар Матеус) частку зусиль Франца неможливо переоцінити — він справжній лідер і на полі, і поза ним. Партнери «кайзера» (прізвисько, яке Бекенбауер отримав за своєрідну манеру гри) згадували пізніше, наскільки жорстко він міг поговорити в роздягальні з гравцем своєї команди, який не достатньо виклався на полі…
Бекенбауер грав за «Баварію» до 1977-го, коли у 32 роки поїхав підкорювати… Америку. Там, за чотири сезони в складі «Нью-Йорк Космос» (у цій команді він змінив на лідерській позиції легендарного Пеле), він тричі виграв чемпіонат США. У Нью-Йорку Франц і завершив кар’єру гравця в 1983 році, щоправда перед цим ще два сезони зіграв за «Гамбург» і став ще й у його складі чемпіоном Німеччини.
Не менш зірковою, хоча й швидкоплинною, стала тренерська кар’єра Бекенбауера. Її апогеєм був тріумфальний для німецького футболу чемпіонат світу 1990 року в Італії. Через важкий і тягучий чемпіонат, який багато хто вважає найбільш нудним за історію, Бекенбауеру вдалося провести команду практично без втрат, здолавши на своєму шляху голландців і англійців, а у фіналі перемігши Аргентину з Марадоною у складі.
Той успіх німці досі відзначають серед інших тренерських досягнень Франца, хоча він встиг здобути й «срібло» чемпіонату світу 1986-го, й «бронзу» домашнього Євро’1988. У 1990-их він також тренував французький «Марсель» і рідну «Баварію».
У середині 1990-их Франц Бекенбауер став президентом «Баварії», а у лютому 2002-го очолив правління АТ «ФК «Баварія».
11 вересня легендарному футболісту і тренеру виповнилося 75 років, він все такий же елегантний і бадьорий та сповнений нових планів.
Читайте також:
Легенди футболу: володар «Золотого м’яча» 1971 року Йоган Кройф
Коментувати