У фіналі Євро-1988 збірна СРСР, в основі якої домінували київські динамівці, поступилася Голландії з рахунком 2:0.
Господар – ФРН;
Чемпіон – Голландія;
Фіналіст – СРСР;
Бомбардир – ван Бастен (Голландія) – 5 голів.
Напередодні
Євро 1984 нарешті вивів континентальну першість Старого світу на належну висоту. Формулу проведення вирішили вже не змінювати, а також для наступного турніру знайти потужну країну-організатора, яка б спромоглася провести його на бодай ідентичному до Франції рівні. Після тривалих дискусій чемпіонат віддали Західній Німеччині (і не помилилися), вісім міст якої приймали його ігри.
Мундіаль 1986 року знову мав європейське забарвлення, хоча й відбувався в Мексиці, а завершився перемогою Аргентини. Проте троє інших півфіналістів були з нашого континенту: друге місце посіли німці, третє – французи, четверте – бельгійці. Та, якщо німці потрапили на Євро як його господарі, то учасники матчу за третє місце відбір провалили.
Відбір
У відбірковому турнірі знову взяли участь 33 команди (включаючи господарів із ФРН), а ще одного можливого учасника, Ліхтенштейн, вирішили не включати, поки він не організує бодай власний чемпіонат. Усі команди вже традиційно розбили на 7 груп по 4-5 збірних, переможці яких виходили на Євро.
Найбільша інтрига очікувалася в групі 3, де зустрілися Франція і СРСР. Радянська команда, після скандального і незаслуженого вильоту в 1/8 фіналу від бельгійців (не без допомоги бригади арбітрів) була наче поранений звір. А у французів намітилася болісна зміна поколінь, головним зіркам було вже за 30 (забігаючи наперед відзначимо, що триколірні пропустять не лише Євро 1988 р., а й Мундіалі 1990 і 1994 рр., а на Євро’92 не вийдуть з групи).
Вже перша зустріч двох кандидатів у Парижі завершилася перемогою СРСР – 0:2, і обумовила подальший розвиток подій. У підсумку французи набрали 6 очків у 8-ми матчах і посіли лише третє місце в групі. Команда Лобановського ж боролася за вихід з групи більше з командою Східної Німеччини, НДР, але стратегічна виїзна нічия в стилі Васильовича з «нашими німцями» у жовтні 1987-го (1:1 з голом Алейникова на 80-ій хвилині) обумовила виграш групи саме командою СРСР.
Бельгійці ж грали в групі 7, де на путівку, крім них, претендували ще три команди – Ірландії, Болгарії і Шотландії. Спочатку видавалося, що заповітний «квиточок» до ФРН витягнуть болгари, адже ближче до завершення відбору вони здолали головних конкурентів: Ірландію – 2:1 і Бельгію – 2:0. Однак у двох останніх іграх болгари розгубили свою перевагу, програвши і матч-відповідь ірландцям – 0:2, і шотландцям – 0:1. Отож, до фінальної частини (вперше в своїй історії) вийшла збірна Ірландії.
В інших групах особливих сенсацій не відбулося – всі фаворити вийшли на Євро. Відзначимо лише невдачу португальців, але в їх групі перше місце посіла молода збірна Італії, яку готували з прицілом на домашній Мундіаль 1990 р.
Фінальна частина
У фінальній частині збірна СРСР потрапила до групи В, де фаворитами вважалися англійці і голландці (з володарем «Золотого м’яча» 1987 р. Гуллітом), ірландців записали в аутсайдери, а команду Лобановського – в «темні конячки». І треба ж такому статися, що після двох турів лідирували саме аутсайдери (СРСР і Ірландія мали по 3 очки), а голландці й англійці вирішували, хто з них продовжить боротьбу на Євро.
У підсумку переміг талант молодого ван Бастена, який у другому турі зробив хет-трик у зустрічі з Англією. Голландці перемогли – 3:1, і англійці втратили всі шанси на продовження боротьби.
В останньому турі деморалізовані британці програли ще й збірній СРСР – 1:3, і завершили турнір без очків. А команда Лобановського (яка знову на 70-80% складалася з гравців київського Динамо) забезпечила собі перше місце в групі.
Другий учасник півфіналу визначався в грі Голландія – Ірландія, причому ірландців влаштовувала навіть нічия. І добре збалансована й дисциплінована команда Ірландії впевнено вела гру до «сухої» нічиєї, однак на 82-ій хвилині удар голландця Кіфта по дивній траєкторії приніс таки помаранчевим перемогу й путівки до півфіналу.
В іншій групі німці й італійці зіграли в стартовому матчі внічию 1:1, а потім перемагали інших суперників датчан й іспанців. У підсумку переможця групи вирішила різниця м’ячів – німці на один забитий гол мали більше.
Перший півфінал ФРН – Голландія знову став бенефісом ван Бастена. Німець Лотар Маттеус на 55-ій хвилині з пенальті відкрив рахунок, але на 74-ій хвилині арбітр дав пенальті і у ворота господарів та Рональд Куман зрівняв результат. А коли вже здавалося, що матч йде до нічиєї і додаткового часу прийшов час ван Бастена — він на 89-ій хвилині вчасно зіграв на випередження і точно пробив у дальній кут воріт німців – 2:1 і Голландія в фіналі.
Другий півфінал з Італією став одним з найкращих матчів команди СРСР за її історію. На поле вийшли семеро київських динамівців, а ще один з’явився в грі на заміну. До речі, всього Валерій Лобановський взяв на чемпіонат 11-ох динамівців (з 20-ти дозволених в заявці, і то ще проігнорувавши «зіркового» Олега Блохіна), представника Дніпра і вихідця з Тернопілля (Мишковичі-Миролюбівка) Івана Вишневського, а також вихованця закарпатського футболу Віктора Пасулько (він тоді представляв московський Спартак). Тому ту команду можна було назвати й прототипом збірної України. А ще в ній грали двоє мінських динамівців, представники Грузії і Литви, а, крім Пасулько, лише двоє «спартачів».
Загалом після відносних успіхів 1960-початку 1970-их збірна СРСР була в затяжній кризі, і виступ на Євро’88 був наче ковтком свіжого повітря. Валерій Лобановський настільки потужно підготував команду, що в півфіналі у записних фаворитів італійців просто не було шансів. Київське Динамо в червоних футболках забило два голи, а могло рази в три-чотири більше. Лідерські якості у півзахисті проявив Олексій Михайличенко, який під кінець матчу перейшов у лінію захисту і «знімав» навіси відчаю у штрафному радянської команди, забезпечивши впевнену перемогу СРСР і вихід до фіналу.
Вирішальний матч
Цікаво, що учасники вирішальної грі СРСР і Нідерланди вже зустрічалися в першому турі Євро. Тоді домінували голландці, проте СРСР відбився, а потім провів разючу контратаку, і Василь Рац ще й забив переможний гол. Тепер же все змінилося – команда Лобановського почувалася значно впевненіше, граючи на рівних з голландцями.
А ось підсумок вийшов кардинально протилежним: Гулліт відкрив рахунок ударом головою на 34-ій хвилині, а на 54-ій ван Бастен забив ще один чудовий гол – ударом зльоту з гострого кута над голкіпером Дасаєвим і в дальню «дев’ятку». СРСР намагався відігратися, команда створила не одну небезпечну нагоду, навіть отримала право на пенальті, але удар Беланова прийшовся у голкіпера…
Отож, чемпіонами в яскравому стилі стали голландці, і їх перемогу визнали домінуючою. По завершенню 1988 року чотири футболісти у топ-5 опитування на «Золотий м’яч» були з Голландії. Перше місце і приз здобув Марко ван Бастен, другим став – Рууд Гулліт, третім – Франк Райкард, а п’ятим – Рональд Куман. Ще одним героєм Євро, який «проліз» у цю помаранчеву компанію став Олексій Михайличенко, який посів у опитуванні 4 місце. Хоча, хтозна, як би все склалося з іншим переможцем фіналу…
Фінал:
Нідерланди — СРСР —2:0 (1:0)
25 червня 1988 року. Мюнхен. Олімпійський стадіон. 62 770 глядачів.
Судді: М.Вотро, Ж.Біге, Р.Аррель (всі – Франція).
Нідерланди: ван Брекелен, ван Аерле, Р.Куман, Райкаард, Ваутерс, ван Тіггелен, Гулліт (к), Мюрен, Е.Куман, Ваненбург, ван Бастен.
СРСР: Дасаєв (к), Дем’яненко, Хидіятуллін, Михайличенко, Литовченко, Гоцманов (Балтача, 69), Алейников, Заваров, Рац, Протасов (Пасулько, 72), Беланов.
Голи: 1:0 Гулліт (32), 2:0 ван Бастен (54).
Нереалізований пенальті: Беланов (59, воротар).
Роман КИПИБІДА
Читайте також:
На шляху до Євро’2020: сьомий чемпіонат Європи — 1984 рік
Коментувати