14 червня на стадіонах Німеччини стартує черговий, 17-й за ліком чемпіонат Європи з футболу. Кожен з них мав свої “родзинки” – матчі, які чимось особливо запам’яталися.
Виокремлю 5 з них (приваблива “кругленька” цифра), які, на мій суб’єктивний погляд, вартують більш прискіпливої уваги.
1968. Італія. Число учасників фінальної частини – 4. У півфіналі в Неаполі збірна тодішнього СРСР з київським динамівцем Бишовцем і уродженцем Кам’янець-Подільська Капличним у складі відстояла нульову нічию в основний і додатковий час матчу з господарями турніру. До післяматчевих 11- метрових тоді ще не додумалися, і долю поєдинку визначила… підкинута вгору монетка. Після цієї процедури капітан радянської збірної Шестерньов понурив голову, а італійці почали радісно стрибати – футбольна Фортуна виявилася на їхньому боці. Більше до такого “варварського” способу визначення переможця на великих турнірах не вдавалися.
1976. Югославія. У фіналі ФРН – ЧССР (чехословаки до того не пустили у фінальну частину збірну СРСР під орудою Лобановського, яка майже повністю складалася з гравців “Динамо”) ім’я на довгі роки наперед зробив собі уродженець Праги на прізвище Паненка. Основний і додатковий час закінчилися внічию 2:2 (збірна ЧССР вела 2:0 вже на початку матчу, але німці, у звичному тоді для себе вольовому стилі зрівняли результат на 90-й хв.), і справа вперше дійшла до 11-метрових. Ось тут хитрий чех і проявив себе: розбігшись, він замахнувся, змусив голкіпера німців Майєра кинутися в кут і легенько “підсік” м’яч по дузі у ворота. “Удар Паненки” – так відтоді називається цей підступний і трохи навіть знущальний для голкіперів прийом.
1988. Німеччина. Вперше в історії турніру в фіналі зустрілися збірні, які до цього зіграли на груповому етапі. У матчі в групі проти Нідерландів команда СРСР (знову ж таки очолювана В.Лобановським і з великою групою гравців його “Динамо”), відбиваючись протягом усього поєдинку, підстерегла момент для разючої контратаки, що завершилася більярдним ударом Раца в нижній кут. У фіналі доля знову звела тих же суперників. Розпочали наші активно, мали зручні нагоди, але потім взяли слово дві голландські суперзірки: Гулліт і ван Бастен. Спочатку перший з них головою увігнав м’яч у верхній кут воріт Дасаєва – наче цвях забив. А на початку другого тайму ван Бастен, відгукнувшись на верхову передачу з глибини поля, практично “зі стрибкової ями” чудернацькою траєкторією спрямував м’яч у наші ворота. А коли через деякий час Беланов не забив пенальті, стало остаточно зрозуміло, що це – не наш день…
1996. Англія. У фінальному матчі Німеччина – Чехія глядачі стали свідками “раптової смерті”. Ця подія (як і годиться, коли мова йде про смерть) частину людей на стадіоні й біля екранів телевізорів шокувала чи засмутила, однак друга частина їй невимовно зраділа. “Кілером” збірної Чехії, або ж, задля більшої благозвучності, автором “золотого гола” у її ворота на 95 хв. став німець Бірхоф. Після цього, за тодішніми правилами, гра припинилася. Цей “злочин” Бірхофа проти чехів виявився не єдиним у матчі: на 73 хв. він, щойно вийшовши на заміну, зрівняв рахунок – до того чехи були попереду після не зовсім “чистого” пенальті, реалізованого Бергером на 59 хв. Нині правило “золотого гола” вже не діє – надто воно, сказати б, жорстоке.
2012. Україна-Польща. Дебют збірної України на європейських футбольних форумах. Суперник – чимось навіть схожий, якщо взяти до уваги синьо-жовті кольори: команда Швеції на чолі з харизматичним Ібрагімовичем. Саме він відкрив рахунок на 52 хв. Однак зовсім скоро, на радість всіх українців, настав зоряний час нашого уславленого голеадора – Шевченка. Спершу він використав флангову передачу Ярмоленка і влучно пробив головою, а через декілька хвилин довів, що ми можемо не лише залюбки пропускати після стандартів, а й забивати, вдруге вразивши (теж головою) шведські ворота після кутового у виконанні Коноплянки. Наступної перемоги збірної України в фінальних частинах чемпіонатів Європи нам довелося чекати 9 років і 6 днів, коли у матчі в Бухаресті на Євро-2020 (фактично – 2021) команда уже тренера Шевченка здолала збірну Північної Македонії. З тим же рахунком 2:1…
Автор: Ігор ДУДА
Читайте також –
Євро-2024: оптимізму трохи поменшало?
Коментувати