Умови, в якому нині опинився українській футбол, дуже нагадують 1990-ті.
Якщо ви з пересторогою очікуєте прочитати тут черговий «рецепт» підвищення в класі на кшталт створення «акціонерного товариства», «комунального підприємства», «тресту» та інших «повітряних організацій», за допомогою яких намагалися «рятувати» «Ниву» в останні роки, то будьте спокійні, мова тут піде зовсім про інше.
А зокрема, щоб сповна «просяктися» нашою ідеєю давайте повернемося на 30 з гаком років назад — у чемпіонат України, який розігрувався в форматі другої ліги чемпіонату СРСР (українська зона). Уявіть собі — понад два десятки самобутніх команд, укомплектованих чудовими майстрами, переповнені стадіони, захоплення мільйонів уболівальників…
Олігархи прийшли і пішли
Ні, ми в жодному разі не ідеалізуємо радянське минуле, просто хочемо занурити вас у атмосферу тих часів. Як пригадував очевидець тих подій, багаторічний капітан тернопільської «Ниви» Ігор Біскуп: «Чемпіонат тоді був дуже сильним і з високою конкуренцією. Голови обкомів за честь області тоді змагалися не гірше за теперішніх олігархів — команди були забезпечені всім необхідним, проводили тренувальні збори, отож, на полі билися на межі можливостей…». А крім другої ліги 5-6 українських команд (на чолі з «Динамо» і «Дніпром») виступали у вищій лізі Союзу, ще 3-4 — у першій, а була ж ще ліга колективів фізкультури і т. д.
І в перших чемпіонатах України, коли і тернопільська «Нива» грала у вищій лізі, справді «рулили» самобутні колективи з поставленою грою і надійним багаторічним матеріальним забезпеченням. Згадаємо, що в єврокубки (а там грали лише 3-4 команди від України) тоді пробивалися, наприклад, вінницька «Нива», криворізький «Кривбас», столичний ЦСКА чи львівські «Карпати» (та й наша «Нива» мала шанси), а у вищій лізі знаходилося місце «Темпу» із Шепетіки чи кременчуцькому «Кременю». І люди ходили на стадіони, щоправда все менше і менше, адже на тлі падіння рівня життя в країні падав і рівень футболу. Однак, наприклад у Тернополі аншлаги бували частенько…
Та з початку 2000-их стався прихід в український футбол олігархату, який буквально витіснив усю самобутність. Тоді для олігархів усіх мастей і калібрів було модним утримувати свою командочку, куди пачками скуповували майстровитих (а часом і не дуже) легіонерів, які витісняли зі складу українців. Так само й індустріалізація почала витісняти самобутність — ми отримали у вищій лізі п’ятірку команд із Донецької області, а натомість від всієї Західної України залишилися «Карпати» і часом «Волинь». Та й вони частково були фарм-клубами і все важче витримували конкуренцію…
Однак такий штучний чемпіонат завжди має два боки медалі — і ми неодноразово бачили сотню-другу вболівальників на матчах українського чемпіонату десь на арені донецького «Металурга» або пару тисяч глядачів на грі єврокубків. І в той же час — 10 тисяч уболівальників на матчі «Нива» — ФК «Тернопіль»…
У прем’єр-лізі уже грають сільські команди
Та кілька років тому, після всім відомих подій, які відбулися в Україні, стався відтік олігархату з футболу. Не повний, звісно, але доволі суттєвий. І ситуація почала повертатися. Якщо ще років 10 тому навіть клуби-жебраки у вищій лізі мали 10-20 мільйонні бюджети (звісно, в доларах), а без 2-3 мільйонів за сезон в американській валюті не варто було навіть замислюватися і про перший дивізіон, то тепер ситуація зовсім інша.
І це вже приносить свої плоди — у вищій лізі, навіть серед 14 команд, уже знаходиться місце для представників районних містечок чи навіть сіл. Нині там грають: «Інгулець» (Петрове), ФК «Минай», «Рух» (Львів, точніше Винники), а «Колос» із крихітної Ковалівки дебютував у єврокубках. На черзі прихід «Агробізнесу» із Волочиська. Нехай не все райдужно у цих процесах, нехай президентів деяких клубів називають «головами колгоспів», але, як стверджував Михайло Горбачов, «процес пішов», і його вже не спинити.
І ось тут ми повертаємося до тернопільської «Ниви» — клубу з традиціями, десятками тисяч уболівальників, амбіціями і безумовно колосальним інтересом до нього на теренах області. Навіть з відносно невеличкими затратами нинішнє керівництво «Ниви» демонструє, що команда може успішно грати у першій лізі (закриємо очі на різні букмекерські скандали), а якщо їй приділити більшу увагу?!
Це раніше Прем’єр-ліга була якоюсь нереальною мрією, чимось майже ефемерним, а тепер все цілком реально. Навіть перед відновленням нинішньої першості України у першій лізі розрив у турнірній таблиці «Ниви» від одеського «Чорноморця», який йде на третьому місці, що дає право на підвищення у класі, складає лише 9 очків, які за 15 турів цілком реально ліквідувати…
Та не будемо гнати конів чи бігти попереду паровозу, зрозуміло, що таке масштабне завдання вимагає і не менш ретельної підготовки. Однак воно цілком реальне! Потрібні лише розуміння, бажання й увага. Сподіваємося, що ця стаття, наш своєрідний крик душі, знайде свій відгук у тих, хто справді може подарувати це свято десяткам тисяч тернопільських уболівальників.
Панове, зробіть щось для людей, і вам відплатиться сторицею…
Роман КИПИБІДА
Читайте також:
Тернопільська “Нива” програла “Металісту”, але іде на канікули з хорошими результатами
