У Тернополі й справді багато церков. Усе – через велику кількість вірян. Охопити всі храми міста на раз – не можливо.
Тому сьогодні ми поговоримо лише про Собор Різдва Хрестового. Серед місцевих жителів більш популярною є назва «зелена церква».
Кафедральний собор Різдва Христового – чи не найстаріший храм у Тернополі та й області загалом. Зводити споруду почали у липні 1602-го. Завершили будівництво у вересні 1608 року.
Проте історія першочергової споруди тягнеться ще задовго до цього. Так, у королівській грамоті від 6 липня 1566 року згадується дерев’яний храм, який колись стояв саме на місці сучасного. До слова, говорять, що тодішнє будівництво ініціював син Яна-Амора Тарнавського Кшиштоф (Христофор).
Зведення кам’яної церкви почалося після того, як дерев’яна згоріла вщент. Фундаторами будівництва стали критори Леонтій, В. Ігнатович, С. Григорович, а також небайдужі парафіяни. Імена декотрих вигравіювали на каменю, який згодом вмурували над входом до храму. Зокрема, згадуються: князі Олександр та Костянтин-Василь Острозькі, які на потреби церкви виділили 60 морґів землі; єпископа Гедеона Балабана (за його правління почали зводити споруду); патріарха Єремію ІІ; Кирила Ставровецького.
На момент першого планування, будівництво храму обійшлося у 1916 злотих.
До слова, за переказами відомо, нібито у церкві неодноразово молився сам Богдан Хмельницький!
Вже після освячення у 1609 році, споруду кілька разів перебудовували. Так, тут змінили бабинець (тридільну частину); утворили другий поверх, збільшивши внутрішню висоту; відокремили приділ; прибудували перехідні галереї та бастіони; змінили внутрішній розпис. Сучасного вигляду собор набув аж після 1937-го року. Тоді внесли останні зміни до загальної архітектури храму. А саме: оновили розпис, довершили форму головного купола та вибили два вікна у вівтарній частині.
Друга світова війна майже не завдала руйнацій храму, чого не скажеш про радянську владу. Так, 1958-го тут знесли дзвіницю та кам’яну огорожу, також забрали хрест, зведений ще у 1770-му.
За свій довгий час храм встиг тричі змінити напрям віри. А саме: до 1770 – православний, до 1946-го – греко-католицький, досі – ПЦУ.
Проте цікавості на цьому не закінчуються. Історичних особливостей, пов’язаних з собором, декілька:
- 18 листопада 1918 у церкві Володимир Громницький приймав присягу військових на вірність ЗУНР.
- 29 серпня 2007-го під час ремонту даху знайшли архів. Найстаріша згадка датується 1725-м роком.
- У храмі можна побачити ікону святого Арсенія Річинського.
Є довкола церкви й кілька скандалів. Так, свого часу настоятелів та священнослужителів помічали в бійках та гуляннях в нічних клубах.
Сьогодні церква щоденно відкрита для вірян. Богослужіння тут проводять за таким графіком:
Автор Христина СЛОТА, фото Василя СОЛТИСА
Коментувати
