Шлюбний договір — це юридичний документ, що укладається між особами, які подали заяву про державну реєстрацію шлюбу або вже перебувають у шлюбі.
Його правове регулювання закріплено у статті 92 Сімейного кодексу України.
У разі, якщо одна зі сторін договору є неповнолітньою особою, підписання угоди можливе лише за наявності письмової згоди батьків або піклувальника, яка має бути засвідчена нотаріусом.
Укладається шлюбний договір у письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. Для цього подружжю або нареченим необхідно звернутися до нотаріуса (приватного чи державного), маючи при собі паспорти, ідентифікаційні коди, свідоцтво про шлюб (якщо вже одружені), або документ, що підтверджує подання заяви про одруження.
Якщо документ підписано до моменту офіційної реєстрації шлюбу, його юридична сила настає в день реєстрації. Якщо ж договір укладається між подружжям — він набирає чинності з моменту нотаріального засвідчення.
У договорі можна зазначити загальний термін його дії або визначити тривалість окремих умов. Також допускається встановлення дії окремих положень після припинення шлюбу.
Цей документ дозволяє врегулювати майнові взаємовідносини між подружжям, окреслити їхні права та обов’язки щодо спільного чи особистого майна. Окрім того, у ньому можуть бути визначені права подружжя як батьків, однак договір не може втручатися в особисті відносини між ними або між ними та дітьми.
Шлюбний договір не може обмежувати права дітей, гарантовані законом, або ставити одного з подружжя у вкрай невигідне матеріальне становище. Також не передбачено можливості передати у власність нерухомість чи інше майно, що підлягає держреєстрації.
У договорі може бути зазначено, яке майно передається на потреби сім’ї, а також визначено статус подарунків, отриманих подружжям у зв’язку з укладенням шлюбу. Сторони можуть домовитись про особливий правовий режим майна, яке буде спільною частковою чи особистою власністю, незважаючи на положення статті 60 СК України.
Можна також погодити порядок поділу майна в разі розірвання шлюбу, а також використання майна для забезпечення потреб дітей або інших осіб.
Додатково сторони мають право узгодити умови проживання в житлі, яке належить одному з них чи є спільною власністю, зокрема для родичів. Якщо один з подружжя оселяється у квартирі, що належить другому, можна передбачити порядок користування або звільнення житла у разі розлучення, з компенсацією чи без.
У договорі дозволяється передбачити виплату утримання одному з подружжя, незалежно від працездатності, на умовах, узгоджених сторонами. Якщо в документі чітко прописані умови виплати аліментів, вони можуть стягуватися нотаріусом на підставі виконавчого напису у разі невиконання обов’язку.
Також договором може бути визначено припинення права на утримання в обмін на грошову компенсацію.
Шлюбний договір можна анулювати за обопільною згодою або через суд. Він вважається двостороннім правочином, отже, його укладання можливе лише за умови згоди обох сторін.
Упродовж 2024 року в Тернопільській області було оформлено 40 шлюбних договорів.
За інформацією Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
Коментувати
