У 2001 року «Золотий м’яч» здобув англієць Майкл Оуен. Тоді йому ледь виповнилося 22 роки, а видавалося, що Майкі грає на високому рівні давно-давним.
Вже у 17 років він дебютував і забивав у Прем’єр-Лізі, у 18 — відзначився за збірну Англії на чемпіонаті світу, а в 19… отримав важку травму, внаслідок якої пропустив пів року. Травми, а їх було в кар’єрі форварда дуже багато, напевно, і не дали йому проявити себе на всі 100%, але навіть те, чого він досягнув — вражає.
Майкл Оуен народився 14 грудня 1979 р. у Честері. Ще в дитячі роки змусив звернути увагу на себе британських скаутів, а у 17 вже дебютував у складі Ліверпуля, з яким підписав контракт на три роки, причому сходу забив гол. Сезон 1997/98 він розпочинав ще на лаві запасних, але швидко став гравцем «основи» і у 18 років набив 28 голів за сезон (18 — у чемпіонаті), отож, поїхав на свій перший дорослий чемпіонат світу.
До заявки Майкл потрапив, але вважався дублером двох досвідчених основних нападників. Однак Оуен забив румунам і тренер поставив його в «основу» на гру з Аргентиною. Після цього матчу «зірка» Оуена зійшла на весь світ. На 16-ій хвилині він на швидкості від центрального кола втік від одного захисника суперника, на віражу розібрався з другим і пробив у дальню «дев’ятку». У тій грі, на жаль, Англія вилетіла в серії пенальті, однак гол Майкла досі на другому місці (після диво-голу Марадони у 1986-ому в ворота англійців) за популярністю переглядів серед голів усіх Мундіалів.
Сезон 1998/99 Майкл почав на тих же обертах. До середини весни він забив за Ліверпуль 24 голи (до речі, вдруге поспіль виграв «Золоту бутсу» Прем’єр-Ліги), але в кінцівці отримав дуже важку травму, через яку пропустив пів року, а у січні 2000-го ще й стався її рецидив. Отож, фактично, не граючи більшу частину сезону, Оуен таки зумів забити 12 голів. Поїхав навіть на Євро’2000, де також відзначився голом.
А у наступному сезоні Майкл повернувся на свій вже звичний рівень. У тому сезоні Ліверпуль виграє чимало трофеїв, у тому числі й Кубок УЄФА і Суперкубок Європи. Багато в чому доклався до тих успіхів своїми голами і Оуен — наприкінці сезону статистики нарахували 28 результативних ударів за клуб. А найрезонансніший момент стався у весняній грі з німцями, в якій Майкл відзначився хет-триком!
Наступний сезон і нова вершина — 32 голи за клуб. Однак ще на екваторі того чемпіонату Майклу вручили «Золотий м’яч». В опитуванні він випередив Рауля і Кана. Виру емоцій не було меж — Майклу ледь виповнився 21 рік, і вже стільки всього. І у наступних двох сезонах Майкл знову на висоті — 50 голів за клуб.
Та, як це часто буває, настільки ранній дебют і така інтенсивність у, фактично, юному віці наклали свій відбиток. Як не дивно це звучить, але всі головні досягнення Майкла обмежилися цим раннім періодом. Ні, загалом його кар’єра тривала 16 років, але далі посипалися травми й ушкодження і у 24-25 років він уже мав зношений організм футбольного ветерана. Тодішніх тренерів «Ліверпуля» досі звинувачують у зайвій жорсткості і байдужості, з якою вони ставилися до ще молодого футболіста, витискаючи з нього всі соки…
У 2004-ому Майкл перейшов до мадридського «Реалу», але в складі «галактикос» більше сидів на лаві, ніж грав. Потім разом з «Ньюкаслом» безуспішно намагався залишитися в Прем’єр-Лізі, спробував врятувати кар’єру в «Манчестер Юнайтед», а у «Сток Сіті», в 33 роки, остаточно «повішав бутси на цвях».
При цьому Майкл поїхав ще на два Мундіалі і одне Євро, на яких сумарно відзначився трьома голами. Вже перебуваючи у «Ньюкаслі» він ще намагався пробитися на свій четвертий чемпіонат світу 2010 року, але безуспішно.
По завершенні кар’єри Майкл став футбольним телекоментатором і нині освоює кар’єру журналіста й телеведучого. А ще він є послом «Ліверпуля», досі рідного клубу, який так необачно обійшовся з ним на старті футбольної кар’єри. А серед футбольних лауреатів «Золотого м’яча» Майкл є володарем чи не найневдалішої футбольної долі…
Читайте також:
Легенди футболу: володар “Золотого м’яча” 2000 року Луїш Фігу
Коментувати
