На шляху до Євро’2020: десятий чемпіонат Європи — 1996 рік

У фіналі Євро-1996 збірна Німеччини перемогла команду Чехії з рахунком 2:1.

Господар – Англія;
Чемпіон – Німеччина;
Фіналіст – Чехія;
Бомбардир – Ширер (Англія) – 5 голів.

Напередодні

Євро’1996 став справді революційним. По-перше, починаючи з цього турніру кількість учасників збільшили в два рази — до 16-ти — внаслідок чого в фінальній частині дебютувала ціла низка збірних.

Другий момент — утворення в Європі нових країн. Розпад СРСР, Югославії і Чехословаччини утворив у Старому Світі понад десять нових країн і, відповідно, нових збірних. Невдовзі до них доєдналися нові держави-карлики (на кшталт Ліхтенштейна і Сан-Марино), і європейський відбір вже складався з понад 50-ти команд.

Відбір

У відбірковому турнірі до Євро 1996 р. дебютувала в офіційних матчах збірна України. У попередньому відборі до чемпіонату світу 1994 р. ФІФА вирішила не ламати свій календар і не додавати купу нових команд, отож, просто «призначила» країни-правоприємниці. «Правоприємницею» СРСР стала збірна Росії, яка одноосібно взяла участь у відборі до чемпіонату світу.

Отож, поки Україна була змушена проводити лише товариські матчі, Росія перетягнула під свої знамена і «заграла» (після проведення офіційного матчу за нову країну футболіст уже не мав права змінювати громадянство) ціле покоління наших зірок — від уже досвідчених Канчельскіса, Юрана і Онопко до нової хвилі на чолі з Никифоровим і Цимбаларем, які навіть встигли пограти «товарняки»за збірну України. А екс-київський динамівець Олег Саленко навіть став кращим бомбардиром чемпіонату світу 1994 р.

До всіх організаційних бід українського футболу доклалося і повне безгрошів’я. У підготовці до відбору на Євро федерація не могла залучити до команди й досвідчених легіонерів, які відмовилися грати за Росію — Михайличенка, Кузнецова, Литовченка, Протасова й інших…

Тому довгоочікуваний офіційний дебют нашої збірної восени 1994-го вийшов сумним – українці вдома програли литовцям 0:2. Команда складалася з гравців вітчизняного чемпіонату, який тоді був дуже низького рівня. У тому відборі було ще кілька ганебних результатів – лише одне очко у двобоях зі збірною Словенії, поразки у двох спарених матчах з Італією і Хорватією із загальним рахунком 0:6…

На фініші українська збірна посіла 4 місце в групі — нижче не лише учасників Євро, збірних Італії і Хорватії, а й команди Литви. Збірні Словенії і Естонії Україна таки випередила.

Між тим, збільшення кількості учасників на Євро дозволило дебютувати там шести новим збірним: командам Болгарії, Хорватії, Чехії, Швейцарії, Туреччини і Росії. А загалом всі фаворити чемпіонату минули сито відбору, якщо не рахувати бронзових призерів попереднього Мундіалю збірної Швеції, а також посередніх на той час збірних Бельгії і Польщі.

Відбірковий турнір складався з восьми груп, по два переможці яких виходили до фінальної частини. Точніше майже по два — справа у тому, що одна з путівок, звісно, належала господарям чемпіонату збірній Англії. Отож, на Євро проходили англійці, переможці відбіркових груп і шість найкращих за показниками володарів других місць. А два найгірших «других місця» розіграли останню путівку в матчі плей-офф. Найгіршими стали збірні Ірландії і Голландії, які 13 грудня 1995 р. зіграли матч на нейтральному полі у Ліверпулі. З рахунком 2:0 перемогли голландці.

Фінальна частина  

16 фіналістів були поділені на чотири групи, і по дві кращих команди з них виходили до чвертьфіналу. В групі А поза конкуренцією були господарі англійці. Зігравши внічию матч-відкриття зі швейцарцями, команда Ширера і Гаскойна потім впевнено переграла і шотландців 2:0, і голландців 4:1. На іншу путівку перед останнім туром претендували відразу три команди, але перемога шотландців над швейцарцями 1:0 виявилася на користь… голландців, які дуже важко, але таки вийшли до стадії плей-офф з чотирма очками.

У групі В раціональна гра Франції і «запальна» від іспанців дозволили цим командам вийти до чвертьфіналу. Півфіналісти Мундіалю 1994 р. болгари зі Стоїчковим (він забив усі три голи своєї команди в групі) намагалися нав’язати конкуренцію фаворитам, але поразка в останньому турі 1:3 від Франції позбавила їх всіх шансів.

У групі С німці декласували суперників у перших двох турах (перемоги над Чехією і Росією з загальним рахунком 5:0), а потім ще й нульовою нічиєю позбавили італійців виходу з групи. Осічкою Італії скористалася Чехія, яка зіграла результативну нічию з Росією 3:3, і за додатковими показниками випередила апеннінців. В «основі» «раші» грали четверо вихідців з України, але й це їй не допомогло – останнє місце і лише одне очко.

У групі D все вирішилося за тур до завершення. Португальці і хорвати лише розіграли перше місце між собою (Португалія з Фігу впевнено виграла 3:0), а перемога Данії над Туреччиною лише дозволила їй посісти третє місце.

Плей-офф

Матчі чвертьфіналів і півфіналів рідко обмежувалися основним часом. У чотирьох матчах із шести довелося пробивати пенальті. Дев’яностами хвилинами обмежилися лише німці, які обіграли хорватів 2:1 (вирішальний гол забив Заммер, якому в 1996-ому віддадуть «Золотий м’яч»), і чехи, які, завдяки голу-красеню Карела Поборськи, пройшли Португалію 1:0.

У інших чвертьфіналах в ігровий час голів не забивали. У серії пенальті англійці вибили іспанців (у південної команди схибили Йєрро і Надаль), а французи — голландців (не забив Зеєдорф).

У півфіналі справа знову двічі доходила до пенальті. Французи і чехи голів в ігровий час не забивали, а у серії схибив Педрос (після цього промаху кар’єра талановитого півзахисника пішла різко вниз). Так дебютант Чехія пройшла у фінал.

А в іншому матчі англійці й німці обмінялися голами (в англійців свій п’ятий гол на чемпіонаті забив Алан Ширер, який став кращим бомбардиром Євро) в дебюті і знову справа дійшла до пенальті, де у господарів схибив Саутгейт.

Вирішальний матч

У фіналі «зіграло» ще одне нововведення УЄФА — «золотий гол». За його правилом (його, до речі, швидко відмінили), якщо будь-яка команда забивала гол у додатковий час, то гра відразу завершувалася її перемогою.

Рахунок у матчі в середині другого тайму відкрили чехи – пенальті реалізував Бергер. Та німці тому й називаються «бундесмашиною», що не виключаються з гри до останньої хвилині. Гра з чехами стала «золотим часом» форварда Олівера Бірхоффа. Він вийшов на заміну на 69-ій хвилині, а вже через п’ять хвилин зрівняв рахунок ударом головою.

А потім Бірхофф відзначився і в додатковий час — прикривши м’яч корпусом у штрафному майданчику суперника, він стрімко розвернувся і точно пробив у кут воріт. «Золотий гол» приніс і золоті нагороди збірній Німеччини — втретє за історію! І цей рекорд повторить Іспанія лише в 2012-ому.

Фінал:

Німеччина – Чехія – 2: 1 (0: 0, 1: 1, 1: 0), «золотий гол».
30 червня 1996 року. Лондон. Стадіон «Уемблі». 73 611 глядачів.
Німеччина: Кепке, Баббель, Заммер, Хельмер, Шолль (Бірхофф, 59), Штрунц, Альтц (Боде, 46), Хесслер, Циге, Клінсманн (к), Кунтц.
Чехія: Коубі, Рада, Кадлец (к), Сухопарек, Гірник, Бейбл, Недвед, Німець, Поборськи (Шміцер, 88), Кука, Бергер.
Голи: 0:1 Бергер (59 з пенальті), 1:1 Бірхофф (73), 2:1 Бірхофф (95, «золотий гол»).

Автор: Олег КУРИЛО

Підписуйтеся на нашу сторінку в Інстаграмі – https://www.instagram.com/ternopolis2/