У 1962 році «Золотий м’яч» уперше прийшов до футболіста з країн соцтабору. Атакувальний півзахисник Йозеф Масопуст з чудовим дриблінгом і тонким пасом був лідером збірної Чехословаччини її золотої пори.
Як казали партнери Йозефа: «якщо не знаєш, що робити з м’ячем, то віддай його Масопусту». У 1962-ому чехословаки грали в фіналі чемпіонату світу, де саме Масопуст відкрив рахунок, «накрутивши» кількох захисників. Та не дурно бразильці казали суперникам: «ви нам заб’єте скільки зможете, а ми — скільки захочемо». Той матч південноамериканці виграли 3:1, але срібні нагороди чемпіонату світу досі головне досягнення і збірної Чехословаччини, і окремих команд Чехії і Словаччини за останніх понад 80 років.
Народився Йозеф Масопуст 9 лютого 1931 р. у селищі Стржиміце, що поблизу Мосту. Доволі рано дебютував у складі одного з грандів чехословацького футболу «Дукли» з Праги, і, як це часто буває у командах тодішнього соцтабору, практично всю кар’єру провів за цю команду.
У житті Йозефа не було ані дорогих контрактів, ані головних трофеїв клубного рівня. Хоча свого часу йому пропонував супервигідний контракт мадридський «Реал», кликали також італійські гранди. Та Йозеф Масопуст, за велінням комуністичної партії, змушений був усім відмовити. Проте за час футбольної кар’єри дослужився до звання полковника чехословацької армії.
У складі «Дукли» Масопуст виграв 8 чемпіонатів Чехословаччини. Кілька разів празька команда доходила до чвертьфіналу Кубка європейських чемпіонів, а у 1967-ому, коли Йозеф був уже на сході кар’єри, вийшла у півфінал найпрестижнішого клубного турніру, де програла шотландському «Селтику».
Отож, основні кар’єрні досягнення Масопуста пов’язані з національною збірною. Загалом за команду ЧССР (з 1954-го до 1966-го років) він зіграв 63 матчі, у яких забив 10 голів. Головні успіхи припали на початок 1960-их.
Саме у 1960-ому чехословацька команда вийшла до фінального раунду першого чемпіонату Європи. Фінальна частина тоді складалася лише з чотирьох матчів, отож, пройти відбір було дуже непросто. Тим більше, що збірна ЧССР розпочала з попереднього раунду, в якому здолала Ірландію.
Потім послідовно були переможені Данія і Румунія. У фінальній пульці чехословацькі футболісти поступилися збірній СРСР (яка і виграла турнір), але перемогли в матчі за третє місце французів. А Йозеф Масопуст увійшов до символічної збірної турніру.
А за два роки команда ЧССР уже феєрила на чемпіонаті світу в Чилі. Спочатку чехословацькі футболісти вийшли із дуже непростої групи, випередивши іспанців і мексиканців. А далі, вже на стадії плей-офф, здолали непоступливих угорців і югославів. У фіналі ж, як зазначалося вище, Йозеф Масопуст видав видатну гру, забив гол-красень, проте бразильці відповіли трьома, а лідер Чехословаччини знову увійшов до символічної збірної турніру.
Наприкінці року, коли журналісти визначали володаря «Золотого м’яча», зав’язалося протистояння між Масопустом і молодим 20-річним талантом із португальської «Бенфіки» Еусебіо (на той момент дворазовим володарем кубка чемпіонів). У підсумку виграв Масопуст, але й Еусебіо здобув престижний приз у 1965-ому.
У подальшому, на жаль, збірна ЧССР уже не змогла вийти на такий рівень, Масопуст грав за «Дуклу», але у 37-річному віці йому «дозволили» своєрідну футбольну пенсію — він перейшов у заштатний бельгійський «Кроссінг Моленбек», але таки зумів насолодитися «загниваючим Заходом»…
Після трьох сезонів у Бельгії, Масопуст повернувся до Чехословаччини, де працював тренером та у інспекторському комітеті. Тренером зробив «Брно» чемпіоном Чехії і дійшов до вирішальної стадії відбору на чемпіонат світу’1986 зі збірної ЧССР, але поступився німцям. А на інспекторській ниві довго не затримався — після корупційного скандалу пішов з великого футболу.
У Йозефа Масопуста троє дітей та четверо внуків. Усі діти пробували себе в спорті, але не дуже вдало. Наприкінці життя він часто бідкався, що від його часів не залишилося ані сліду: рідне селище знесли, «Дуклу» розформували, а країна Чехословаччина розлетілася.
Йозеф Масопуст помер у Празі 29 червня 2015 року…
Підготував Олег КУРИЛО
Читайте також:
Легенди футболу: володар “Золотого м’яча” 1961 року Омар Сіворі
Коментувати