Олег ЛАЄВСЬКИЙ (12 грудня 1921 – 17 жовтня 2013) – український радянський футболіст польського походження.
У сезоні 1941 року у складі київського “Динамо” було три воротарі – Микола Трусевич, Антон Ідзковський та Олег Лаєвський.
22 червня у Києві мав відбутися матч чемпіонату СРСР між місцевим “Динамо” та московським ЦДКА (пізніше цю команду було перейменовано в ЦСКА).
Трусевич напередодні отримав травму, а Ідзковський чи то захворів чи був відсутній за сімейними обставинами. Тому на матч проти московських армійців було заявлено молодого 19-річного воротаря Олега Лаєвського.
Втім, 22 червня 1941 року почалася війна і поєдинок “Динамо” (Київ) – ЦДКА не відбувся, а відтак і не відбувся дебют Лаєвського у чемпіонаті СРСР.
У перші тижні війни більшу частину складу київського “Динамо” було евакуйовано в тил. Серед евакуйованих був і молодий голкіпер.
У воєнні роки кращих молодих гравців з радянських клубів переводили у ЦДКА – відправляли їх на навчання у військові училища, присвоювали офіцерські звання та зараховували до складу армійського клубу. З ЦДКА формували команду, яка мала стати лідером радянського футболу.
Із київського “Динамо” було переведено двох футболістів – Бориса Афанасьєва та Олег Лаєвського.
Афанасьєв після війни провів кілька сезонів за ЦДКА, а от з Лаєвським усе склалося по-іншому.
У 1943 році молодий воротар прибув до Москви, але у військкоматі щось наплутали з документами (а може не наплутали, а свідомо це зробили) і Лаєвського відправили не у ЦДКА, а мобілізували до Війська Польського.
На фронті голкіпер служив командиром батареї, дійшов до Берліну та у травні 1945 року на рейхстазі написав: “Олег Лаєвський. Динамо Київ”.
Після війни Лаєвський ще деякий час служив на території Польщі, та армійську службу поєднував з виступами у польському футбольному чемпіонаті за команду “Щековянка”.
У 1947 році він повернувся до Києва, але до складу київського “Динамо” вже так і не потрапив.
На фото: “Динамо” у червні 1941 року. Другий зліва у нижньому ряді – Олег Лаєвський.
Читайте також –
Петро Іванович Верховод – перший українець, який став чемпіоном світу з футболу
