У 1969 році «Золотий м’яч» вперше дістався італійцю. Точніше приз уже побував в Італії у 1961-ому, але тоді його здобув натуралізований агрентинець Омар Сіворі, і ось тепер у числі лауреатів з’явився перший італієць — Джанні Рівера.
Причому у свої, на той момент, 26 років Рівера уже мав за плечима одну серйозну номінацію за «Золотий м’яч» (у 1963-ому він поступився лише Леву Яшину), два Кубка чемпіонів та… 10 сезонів у чемпіонаті Італії.
Джанні Рівера народився 18 серпня 1943 року в Алессандрії, і вже у 15 (!) років дебютував за місцевий клуб. І в такому юному віці ним зацікавилися італійські гранди, але «Ювентус», стурбований не виразним фізичним станом юнака, запропонував за нього дуже маленьку суму (лише 2,5 тис. фунтів), і у 1960-ому Рівера опинився в «Мілані», в якому провів наступні 19 сезонів.
Усі ці роки Рівера, який грав у «Мілані» на позиції треквартисти (плеймейкера), був одним із лідерів команди. У 1963-ому він віддав два гольових паси у фіналі Кубка чемпіонів, і «Мілан» виграв цей трофей (тоді лише 17-ма балами юний півзахисник поступився легендарному Леву Яшину в номінації на «Золотий м’яч»).
А через 6 років знову дві гольових передачі у фіналі найпрестижнішого європейського клубного турніру принесли «Мілану» перемогу над «Аяксом» — 4:1. Ця гра і кілька вдалих матчів у збірній Італії зробили його недосяжним у номінації на «Золотий м’яч», хоча свого співвітчизника Луїджі Ріву із «Кальярі» він випередив лише на 4 бали.
А ось у збірній Італії позиція плеймейкера тривалий час перебувала під знаком протистояння Рівери і лідера конкурента «Мілана» «Інтера» Сандро Маццоли (він до речі також міг здобути «Золотий м’яч двома роками пізніше, але поступився Йогану Кройффу). Протистояння було настільки гострим, що неодноразово спалахували конфлікти між Маццолою і Ріверою, а останній, не сприймаючи жодної критики і конкуренції, навіть залишав табір команди.
Так було і на чемпіонаті світу 1970 року в Мексиці, але Джанні буквально впросили повернутися, адже Ферруччо Валькареджі знайшов варіант оптимального рішення — він просто давав грати обом футболістам по тайму. Ту схему назвали «естафетою». На заміну, як правило, виходив Рівера, і часто йому вдавалося посилити гру команди.
Наприклад, у чвертьфіналі проти господарів чемпіонату мексиканців Рівера вийшов за рахунку 1:1, налагодив гру команди і вона забила три голи. А ось у програному фіналі проти бразильців Рівера вийшов на 84-ій хвилині, але і не заперечував проти цього, адже, як сам стверджував, бразильці були дуже сильні, а завдяки тому, що вийшов пізно, він уникнув кількох «гнилих помідорів» на свою адресу.
А загалом протягом кар’єри Рівера зібрав досить непогану колекцію з «золота» Євро’68, срібла чемпіонату світу’70, двох кубків європейських чемпіонів, одного кубка кубків і трьох чемпіонських титулів в Італії. Останнє «скудетто» він здобув у 1979-ому — «Мілану» в передостанньому матчі першості проти «Болоньї» потрібна була нічия, але гру ніяк не могли почати через вболівальників, які заполонили сектор трибун, закритий через техніку безпеки.
«Мілану» могли зарахувати технічну поразку, і тоді Джанні вийшов до центрального кола і звернувся до фанів — буквально через кілька хвилин вони повернулися на дозволені місця на трибунах. «Мілан» тоді зіграв 1:1, а Рівера на мажорній ноті завершив свою довжелезну футбольну кар’єру.
Далі він до 1986 року займав адміністративні посади в клубі, а потім пішов в політику. Змінив кілька партій, був навіть секретарем італійського парламенту, а також представляв Італію в Європарламенті. Він одружений на Луарі Марконі, має доньку Канталь і сина Джанні. У нього є також донька Ніколь Марія Луїза від першої дружини, танцівниці Елізабетти Вівіані.
Нині Джанні Рівері 77 років, і він залишається впливовим політичним діячем Італії.
Читайте також:
Легенди футболу: володар «Золотого м’яча» 1968 року Джордж Бест
Коментувати