Легенди футболу: володар “Золотого м’яча” 1961 року Омар Сіворі

У 1961-му «Золотий м’яч» ледь знову не виграв іспанець Луїс Суарес. У підсумкових протоколах опитування журналу «Франс Футбол» він посів друге місце, лише 6 балів програвши італійцю аргентинського походження Омару Сіворі.

Омар став другим натуралізованим південноамериканцем (після Ді Стефано), якому судилося виграти найпрестижнішу особисту футбольну нагороду Європи.

При всій повазі до Суареса, він просто не міг випередити нападника «Ювентуса» у 1961-му, дуже вже два блискучих сезони провів Сіворі за «Стару Синьйору». Протягом сезонів’1959-61 Омар Сіворі зіграв за «Ювентус» 65 матчів і забив 60 голів. І при цьому обидва рази ставав чемпіоном Італії.

А народився Омар 2 жовтня 1935 року в аргентинському місті Сан-Ніколас-де-лос-Арройос, що в провінції Буенос-Айрес. Уже в 18 років дебютував за місцевого гранда «Рівер Плейт», і протягом наступних трьох сезонів зіграв за нього 63 матчі, забивши у них 29 голів. В усіх трьох сезонах «Рівер Плейт» ставав чемпіоном, а Сіворі ще й здобув Кубок Америки у складі збірної Аргентини (загалом за цю південноамериканську збірну він зіграв 19 матчів і забив 9 голів).

Після такого гідного виступу молодим талантом зацікавилися заможні європейські гранди, і за кругленьку суму (10 мільйонів песо або понад 90 тисяч фунтів — тодішній світовий трансферний рекорд) він опинився у «Ювентусі». Наступні чотири роки, протягом яких «Ювентус» тричі ставав чемпіоном, стали найзірковішими в кар’єрі Омара. Як він сам пізніше говорив, вдавалося забивати кому завгодно і скільки завгодно. Судіть самі з цієї статистики:

Сезон’1957/58 — 31 гол у 40 матчах;

Сезон’1958/59 — 25 голів у 30 матчах;

Сезон’1959/60 — 32 гола у 36 матчах;

Сезон’1960/61 — 28 голів у 29 матчах.

Два останніх сезони з цієї четвірки «Юве» очолював давній знайомий Сіворі Ренато Чезаріні, який колись розкрив зірку нападника в молодіжній команді «Рівер Плейта». Наставнику вдалося створити у Турині «чарівне тріо» нападників Сіворі-Чарльз-Боніперті, яке просто знущалося з суперників у Серії А. Так, дуже пам’ятним є матч у 1961-ому році «Ювентуса» проти головного суперника «Інтера», який туринці виграли 9:1, і 6 голів у ньому забив саме Сіворі.

Та, на жаль, «Золотий м’яч»’1961 став наче вінцем кар’єри Сіворі. Йому тоді виповнилося лише 26 років, але подальша кар’єра знаменна більше не здобутками, а… бійками.

Він змінив громадянство на італійське, і поїхав за апеннінцями на чемпіонаті світу’1962, проте Італія там навіть не вийшла з групи, програвши вирішальний матч чилійцям.

«Ювентус» же очолив парагвайський тренер Еррера, з яким у Сіворі відразу не склалися стосунки. Результативність нападника значно впала, а все завершилося грандіозною бійкою на полі, в якій Омар побив свого тренера.

Так, у 1965 році він опинився у «Наполі», але грав усе гірше і рідше. За неаполітанський клуб протягом чотирьох наступних років Сіворі зіграв лише 63 матчі, у яких забив 12 голів…

Інша бійка спіткала Сіворі вже на посаді головного тренера збірної Аргентини. Національну команду йому довірили у 1972-ому, але вже у вересні наступного року він залишив цей пост, надававши стусанів чиновнику федерації футболу цієї Південноамериканської країни.

Далі певний час Омар Сіворі був коментатором на італійському телебаченні, потім скаутом «Ювентуса» у Південній Америці, а у віці 69 років помер у рідному містечку Сан-Ніколас-де-лос-Арройос. Перед смертю він часто казав, що у житті «бачив мало футболу»…

Підготував Олег КУРИЛО

Читайте також:
Легенди футболу: володар «Золотого м’яча»’1960 Луїс Суарес