Не “Мілан”, не “Ювентус”, і навіть не “Інтер”. Свого часу у серії А абсолютним лідером була команда “Торіно”.
Сьогодні детальніше про цю сторінку в історії футболу Італії, її трагічне завершення та наслідки для всього італійського футболу.
Футбол Італії до і під час війни
У 30-их роках ХХ століття Італія виграла два чемпіонати світу з футболу (1934 і 1938 р.), а також футбольний турнір на Олімпійських іграх 1936 року. І якщо до чемпіонства на домашньому ЧС-1934 є певні питання (там дуже конкретно допомагали судді), то перемога на ЧС-1938 була чистою і цілком заслуженою.
Таким чином у період до Другої світової війни Італія була лідером світового футболу. З нею могла зрівнятися хіба що Англія, яка вийшла зі складу ФІФА і не брала участі у перших трьох Мундіалях.
У воєнні роки Італія була однією з небагатьох країн, де проводився національний чемпіонат. Лише у 1944-45 рр. змагання у серії А були зупинені, але це нетривалий період у порівнянні з тим, що було в інших країнах.
Тож очікувано, що італійський футбол під час та після Другої світової війни не втратив свого рівня і надалі залишався серед світових лідерів. А беззаперечним фаворитом в Італії у цей період був футбольний клуб “Торіно”.
Епоха “Гранде Торіно”
Команда “Торіно” із міста Турин і сьогодні вважається одним із найуспішніших футбольних клубів Італії. В її активі 7 чемпіонських титулів та 5 Кубків країни.
А у 40-их роках ХХ століття “Торіно” був абсолютним лідером в італійському футболі. У період з 1942 по 1949 рік команда виграла 5 чемпіонатів поспіль – унікальне досягнення, як для серії А.
Іноді деякі джерела стверджують, що “Торіно” виграв тільки чотири чемпіонати поспіль, але зараз пояснимо в чому справа.
“Торіно” здобув золото у сезоні 1942/43, а потім у 1944 і 1945 роках у зв’язку з військовими діями на території Італії змагання у серії А не проводилися. І далі після війни “Торіно” переміг у чотирьох чемпіонатах поспіль – це сезони 1945/46, 1946/47, 1947/48 і 1948/49.
У 1944 році в Італії проводився невеликий клубний турнір, у якому перемогу здобула “Спеція”. Пізніше цей турнір визнали неофіційним чемпіонатом Італії. Власне через те, іноді стверджується, що “Торіно” переміг тільки в чотирьох чемпіонатах поспіль.
Втім, незважаючи на ці розбіжності у трактуванні, туринський клуб не знав собі рівних у 40-их і команду цієї епохи називають ще “Гранде Торіно” (“Великий Торіно”). Практично всі футболісти основного складу “Торіно” були водночас і гравцями національної збірної Італії.
Останній матч: Бенфіка – Торіно
У сезоні 1948/49 “Торіно” впевнено мчав до свого чергового чемпіонського титулу. Навесні 1949-го португальська “Бенфіка” запросила туринців до себе на товариську зустріч. Ті прийняли пропозицію.
3 травня 1949 року у Лісабоні відбувся товариський матч “Бенфіка” (Португалія”) – “Торіно” (Італія). Це був прощальний матч капітана “Бенфіки” Франсішку Феррейри, а так склалося що це вийшов і останній матч для легендарної команди “Гранде Торіно”.
Сам поєдинок завершився з рахунком 4:3 на користь португальців.
Катастрофа в Суперзі
Наступного дня, 4 травня 1949 року, італійці поверталися додому. Були погані погодні умови – дощ, туман.
Близько 17:00 за 12 кілометрів від Турину літак з італійською командою на борту потрапив у зону підвищеної туманності. Пілоти втратили орієнтацію на місцевості і о 17:05 літак зачепив крилом стіну базиліки Суперга побудовану на пагорбі Суперга (672 метри над рівнем моря).
Після цього літак розвернуло і він на великій швидкості врізався у землю. Всі люди, які були на борту літака (31 особа), загинули.
Внаслідок цієї авіакатастрофи загинули 18 футболістів “Торіно”, 6 представників тренерського штабу, включно з головним тренером, 3 журналісти і 4 члени екіпажу.
Список загиблих футболістів:
Валеріо Бачігалупо, воротар, гравець збірної Італії
Діно Балларін, воротар
Альдо Балларін, правий захисник, гравець збірної Італії
Еміле Бонджорні, нападник, гравець збірної Франції
Еусебіо Кастільяно, правий півзахисник, гравець збірної Італії
Рубенс Фадіні, півзахисник
Гульєльмо Габетто, центральний нападник, гравець збірної Італії
Руджеро Грава, нападник
Джузеппе Грецар, півзахисник, гравець збірної Італії
Еціо Лоїк, півзахисник, гравець збірної Італії
Вірджіліо Марозо, захисник, гравець збірної Італії
Данило Мартеллі, півзахисник, нападник
Валентіно Маццола, нападник, капітан збірної Італії
Ромео Менті, нападник, гравець збірної Італії
П’єро Оперто, захисник
Франко Оссола, нападник
Маріо Рігамонті, центральний півзахисник, гравець збірної Італії
Юліус Шуберт, лівий півзахисник, гравець збірної Чехословаччини.
Фініш чемпіонату після авіакатастрофи
На момент авіакатастрофи до закінчення чемпіонату Італії залишалися іще чотири тури. “Торіно” лідирував, але чемпіонського титулу собі іще не забезпечив.
На останніх чотири матчі проти “Фіорентини”, “Дженоа”, “Сампдорії” та “Палермо” туринці виставили молодіжний склад. Іншого просто не було.
Усі чотири суперники в знак поваги до туринського клубу також вийшли на поле молодіжними складами. “Торіно” здобуло чотири перемоги і стало чемпіонами Італії. Усі 18 футболістів, які загинули в авіакатастрофі, стали чемпіонами Італії 1949 року посмертно.
“Торіно” після авіакатастрофи
Після авіакатастрофи у Суперзі футбольний клуб “Торіно” поступово відновився, але до рівня гранду італійського футболу він більше ніколи так і не повернувся. Хоча в новій історії команди були і помітні спалахи.
Зокрема, у сезоні 1975/76 “Торіно” став чемпіоном серії А – це 7-ма перемога команди в чемпіонаті Італії, а у сезоні 1991/92 дійшов до фіналу Кубка УЄФА, де за сумою двох матчів поступився голландському “Аяксу”.
Наразі “Торіно” виступає в Серії А, але в останні роки команда помітних успіхів не має.
Італійський футбол після авіакатастрофи в Суперзі
Авіакатастрофа у Суперзі – це величезна трагедія не тільки для одного клубу, але й для всього італійського футболу загалом. Причому наслідки цієї катастрофи ще впродовж багатьох років давалися взнаки.
Після загибелі “Гранде Торіно” Італія раптово вибула із числа лідерів світового футболу та не могла повернутися туди впродовж майже 20 років.
Річ у тому, що “Торіно” у 40-их роках був основою збірної Італії. Серед 18-ти загиблих футболістів у Суперзі – 10 чоловік, які були гравцями збірної. Тобто внаслідок цієї катастрофи було втрачено не тільки великий футбольний клуб, але й весь кістяк збірної Італії.
У 1950 році в Бразилії відбувся четвертий Чемпіонат світу з футболу і це був перший повоєнний Мундіаль.
Німеччину та Японію не допустили до цього турніру, як країни, котрі розпочали Другу світову війну. Їхній союзників, Італію та Угорщину, вирішили не карати санкціями. Більше того, Італія отримала пряму путівку на ЧС-1950 без участі у відбіркових іграх, як країна, що виграла попередній Чемпіонат світу.
Після трагедії у Суперзі їхати на ЧС-1950 особливо і не було як. Але і відмовлятися від участі у змаганнях теж було негоже. Нагадаємо, у 1930 році італійці не поїхали на перший Чемпіонат світу, що проводився в Уругваї, а потім через чотири роки уругвайці відплатили їм тією ж монетою і бойкотували ЧС-1934, який приймала Італія.
Тож, було вирішено зібрати оновлену збірну і таки їхати в Бразилію. На той час із Південною Америкою уже було авіасполучення, але після трагедії у Суперзі італійські футболісти категорично відмовилися летіти літаком. Вони добиралися туди кораблем.
Молода недосвідчена команда потратила ще й багато сил на тривалу морську подорож та у результаті невдало виступила на ЧС-1934. У групі з Італією були ще тільки дві команди – Парагвай та Швеція. Італійці програли шведам, а перемога над Парагваєм уже не врятувала ситуацію. Італія не вийшла з групи.
Невдача збірної Італії на ЧС-1950 була пов’язана насамперед з наслідками катастрофи у Суперзі. Далі в Італії почали працювати над відновленням сильної збірної, але бажання зробити це швидко призвело до ряду помилкових рішень, які тільки загнали італійський футбол в тупик.
Як це відбувалося і яких прикрих невдач зазнавала Італія у 50-их та 60-их роках – про це читайте у наших наступних матеріалах.
На фото: команда “Торіно” у сезоні 1948/49
Читайте також –
Самоізоляція англійського футболу: як це було і чим закінчилося?
